Картина Перша
(На Небесах)
ОТЕЦЬ: Сине, у мене є чудовий план. Я хочу поділитися їм з тобою. Я хочу, щоб ти спустився на Землю й зіграв надзвичайно важливу роль.
СИН: Отче, мій Отче, справді, це прекрасна ідея.
ОТЕЦЬ: Знаєш, працювати для Землі, працювати над трансформацією земної свідомості – невимовно складна задача.
СИН: Але ж, Отче, я не хочу втрачати цю унікальну можливість. Крім того, я добре знаю, що Ти, Отче, наділиш мене усім, що буде потрібно для цього земного паломництва. Отче, я не маю жодних вагань, і тому не можу витримати подальшого очікування.
ОТЕЦЬ (широко посміхаючись): Сине, ти пробудеш на Землі тридцять три роки!
СИН: Тільки тридцять три роки? Як же тоді я зможу виконати свою задачу?
ОТЕЦЬ: Сине, ти зможеш, ти виконаєш. Сине, на Землі деякі люди бредуть, деякі йдуть швидко, а деякі біжать. А ти не лише бігтимеш найшвидше, але й проявлятимеш Найвище. Сине, твоє тіло пробуде на Землі тридцять три роки. Та твоя Свідомість направлятиме свідомість Землі вічно, вічно. Сине, ти сповістиш світові, що ти є шлях, і ти є Мета.
СИН: Отче, цими словами ти кинув мене в море сум’яття.
ОТЕЦЬ: Чому, мій сине? Як, сине?
СИН: Крішна, Будда та інші передували мені, Отче. І я впевнений, що після мене прийдуть інші. У такому разі, як я можу сказати світові, що тільки я – шлях і Мета?
ОТЕЦЬ: Мій сине, коли я говорив «ти», я мав на увазі устремління. Коли я говорив «ти», я мав на увазі спасіння. Ти втілюєш устремління, шлях. Ти втілюєш спасіння, Ціль. Саме ти-устремління і ти-спасіння слугуватимеш Мені, проявлятимеш Мене і здійснюватимеш Мене на Землі. Сине, чи зрозуміла тобі тепер Моя філософія?
СИН: Більше ніж зрозуміла. Нічого й говорити, що такою зрозумілою її зробило Твоє Співчуття.
ОТЕЦЬ: Я радий, що ти зрозумів Мене. Я радий, що ти розкриватимеш Мене Землі. Я радий, що ти проявлятимеш Мене на Землі. Я радий, що ти здійснюватимеш Мене на Землі. Пам’ятай – ти Мій інструмент. Nimitta matram bhava savyasachin.
СИН: Отче, якою мовою Ти говориш? Вона звучить так дивно і водночас чарівно.
ОТЕЦЬ: О, сине, невже ти не знаєш цієї мови? Це санскрит. І те, що я щойно сказав – піднесений вислів твого брата Крішни. Він сказав своєму найдорожчому учневі: «О Арджуна, стань просто моїм інструментом». Ти також велітимеш своїм учням і близьким стати божественними інструментами. Сине, те, що я зараз скажу, захопить чи принаймні розважить тебе. Під час свого перебування на Землі ти побуваєш у тій частині світу, де вивчають письмена на санскриті. Ти багато чого навчишся з них. У тому місці ти пробудеш один рік. Цей рік буде дуже плідним у твоєму внутрішньому житті.
СИН: Який санскрит дивний! Який санскрит солодкозвучний! Отче, повтори будь ласка те, що Ти щойно сказав на санскриті.
ОТЕЦЬ: Nimitta matram bhava savyasachin.
СИН: Дякую, Отче. Я знаю, я лиш Твій скромний інструмент. Ось і все.
ОТЕЦЬ: Сине, ти знаєш найвищий секрет, і цей найвищій секрет – сумирність. Саме сумирність вінчає тебе трансцендентальним тріумфом. Сине, ти розумієш Мене і Я розумію тебе. Але світ не зрозуміє тебе. Ти даси людству те, що маєш і чим ти є – безмежні Любов, Турботу й Співчуття. Але світ жорстоко звинуватить тебе. Неймовірно непросвітлені, небожественні людські істоти вб’ють тебе.
СИН: Вони вб’ють мене! Чому? Як?
ОТЕЦЬ: Чому? Тому що вони непросвітлені. Як? Вони розіпнуть тебе.
СИН: Розіпнуть мене? Ти це серйозно, Отче?
ОТЕЦЬ: Так, сине. На жаль, так. Але, сине, ти дуже добре знаєш, що руйнується лише тіло, не душа. Душа безсмертна. Птах-душа відлетить назад до свого божественного Джерела, щойно клітку буде зруйновано.
СИН: Отче, люди такі невдячні!
ОТЕЦЬ: Сине, вдячність ще не народилася на Землі, і Я не знаю, чи народиться вона коли-небудь. Але ти не повинен думати, що Я залишив тебе під час твого розп’яття. Так подумає людина в тобі, але не божественне в тобі. Оскільки ти приймаєш людську інкарнацію, іноді ти муситимеш діяти як людина. Інакше не буде гри. Інакше люди завжди бачитимуть величезне провалля між твоїм життям чистоти й світла і їхнім затьмареним, нечистим життям. І тоді вони не робитимуть спроби вийти за межі зв’язаної Землею свідомості. Світло має зійти у темряву. Тільки тоді Світло зможе трансформувати і просвітлити темряву. Іншого способу немає. Щоб трансформувати свідомість людства, ти мусиш стати єдиним з людством. Ти мусиш стати невід’ємною частиною людства. Мусиш іноді діяти на їхньому рівні, згідно з їхнім обмеженим сприйняттям. Мій сине, іншого способу немає.
Наприкінці твоєї подорожі людське у тобі скаже: «Отче, чому Ти залишив мене?». А божественне у тобі скаже: «Отче, пробач їм, бо не відають, що творять!». Запевняю, Мій сине, вмираюча людина в тобі буде миттєво втішена Мною і отримає всю Мою турботу. А твоя просвітлююча божественність не тільки зробить тебе безсмертним, але й прискорить Моє повне проявлення на Землі.
Картина Друга
(Дім Марії. Заходить янгол).
ЯНГОЛ: Маріє, Маріє, в мене є для тебе дуже особливе послання з Небес.
МАРІЯ: Тобто чим – особливе?
ЯНГОЛ: Божественно особливе і осяйне.
МАРІЯ: Тоді скажи мені, скажи мені!
ЯНГОЛ: Господь росте у тобі, Маріє.
МАРІЯ: Господь?
ЯНГОЛ: Господь Всесвіту.
МАРІЯ: Я не вірю тобі. Я просто не можу повірити своїм вухам. Заради Бога, не тавруй мене!
ЯНГОЛ: Чи я таврую тебе, Маріє?
МАРІЯ: Так. Потік страху таврує моє серце. Вулкан сумнівів таврує мій розум.
ЯНГОЛ: Не бійся, бо це не личить тобі. Не піддавайся сумнівам, бо це також не личить тобі, Маріє. Я відкрию тобі таємницю: ти втілюєш Безкінечність; твоє серце – Вічність; Твоє життя – Безсмертя. Ісус, син Божий, в тобі, Маріє. Він врятує всіх людей. Він вічно володарюватиме всім світом. Чи хочеш знати, як саме?
МАРІЯ: Як?
ЯНГОЛ: Він не володарюватиме світом силою меча. Він володарюватиме світом силою свого серця, силою своєї любові.
МАРІЯ: Сила серця і сила любові – то є дві різні речі?
ЯНГОЛ: Ні, вони єдині. Серце – то любов. Любов – то серце.
МАРІЯ: Тепер я по-справжньому щаслива. Ти дав мені найвище послання. Чим я можу віддячити тобі?
ЯНГОЛ: Мені нічого не потрібно, Маріє. Просто повір у те, що я сказав.
МАРІЯ: Тепер я вірю тобі. Я з великою вдячністю приймаю твоє послання.
ЯНГОЛ: Маріє, те, що ти прийняла мою звістку – для мене найвища нагорода. Маріє, ти бездоганна. Ти велична. Ти божественна. Я передам тобі ще одну добру новину перед тим, як піти. У твоєї кузини, Єлизавети, також буде дитина.
МАРІЯ: Чудово, чудово! Я найближчим часом відвідаю її.
ЯНГОЛ: Так, це дуже слушна думка.
(Янгол виходить)
МАРІЯ: О Господь, Ти даєш мені Свого улюбленого сина. Я безграмотна жінка. Я нічого не знаю. Але я знаю, що Ти – саме Прощення, саме Співчуття і сама Любов.
(Марія співає).
О, легко Світло-Звістку віднайти.
Й вершити Його Діло осяйне.
В мені – Нектаром сповнений світанок
Співає й грає. В небі Його Слави
Моя Мета плекатиме мене.
Картина Третя
(Дім Єлизавети. Входить Марія)
ЄЛИЗАВЕТА: Маріє, Маріє, я вже чула. Та я не повинна більше звати тебе Марією. Віднині я маю звати тебе – Мати, Мати мого Господа Всевишнього. Благословенна й незрівнянна ти серед жінок. Благословенний та незрівнянний серед чоловіків син твій.
МАРІЯ: Маріє, Божественна Мати, Мати Всесвіту, благослови мене і моє маленьке серце. Нехай Універсальна Свідомість Твоя направляє мене і моє сумирне життя. Хай Трансцендентальне Світло Твоє просвітлює мене й мій маленький світ.
ЄЛИЗАВЕТА: Так і буде, запевняю тебе. Мати Всесвіту здійснить усі твої бажання, і навіть більше.
МАРІЯ: Дякую, дякую тобі. О, я забула тебе спитати найважливіше. Янгол сказав мені, що ти теж благословенна мати божественну дитину. Чи це правда?
ЄЛИЗАВЕТА: Так, це правда. Та вона не рівня твоїй. Це не означає, що заздрощі знайшли собі притулок в моєму серці. Ні, я ніколи не дозволю заздрощам затьмарювати двері мого серця. Мій син буде провісником найвищого приходу твого сина. Мій син розповість світові, ким є твій син. Мій син надійно вестиме світ до твого сина, Всевишньої Обителі. Він твій син, але він буде моїм Господом. Він буде моїм Всевишнім. Він буде для мене всім.
(Єлизавета співає)
Тепер я знаю — Бог – то є Людина.
Всім серцем я люблю Його Обличчя.
Його Любов блакитно-золота –
Короткий шлях мій до Самих Небес.
МАРІЯ: О Боже, дай мені три дарунки. Я хочу завжди бачити свого сина так, як Єлизавета бачить його. Я хочу завжди відчувати свого сина так, як Єлизавета відчуває його. Я хочу завжди дорожити своїм сином так, як Єлизавета дорожить їм.
Картина Четверта
(Назарет. Йосип-тесля бачить сон. Заходить янгол).
ЯНГОЛ: Йосипе, ти найщасливіша людина на Землі. У твоєї дружини, Марії, скоро буде дитина.
ЙОСИП: Припини, янголе! Те, що ти кажеш – дурниці. По-перше, ми ще не одружені. І якщо це правда, що вона з дитиною, – незважаючи на мою сильну любов, я не збираюся йти проти суспільства й наражати себе на його критику, одружуючись. Кому потрібні гучні скандали?
ЯНГОЛ: Дитина Марії буде божественною дитиною. Ви повинні одружитися. Оскільки він – улюблене дитя Бога, його божественність легко подолає всі людські принципи і закони. Я попереджаю тебе, Йосипе, не поводься як дурень. Прийми Марію. Одружися з нею. Стань її рідним. Ім’я твого сина буде Ісус. Це означає – спасіння. Її син, який також і твій син, буде Царем Ізраїлю. Він просвітлить увесь світ.
ЙОСИП: Я схиляюсь перед твоєю глибокою мудрістю, Янголе. Ми з Марією будемо одне. Але – знаєш, я ж лиш проста людина, щира й скромна людина.
ЯНГОЛ: Йосипе, мені подобається твоя простота, я люблю твою щирість, я обожнюю твою скромність.
ЙОСИП: Янголе, я хочу тебе де про що запитати. Будь ласка, дай мені на це щиру відповідь. Як часто ти бачиш Бога?
ЯНГОЛ: Я бачу Бога в рідкісних випадках.
ЙОСИП: В мене було уявлення, що ви щоденно бачите Бога.
ЯНГОЛ: О ні. Нам, янголам, не так пощастило, як космічним богам. Ось вони щоденно бачать Бога.
ЙОСИП: А чим ви займаєтеся – ти й твої друзі-янголи?
ЯНГОЛ: Ми багато робимо для людей і для Бога. Ми несемо на Землю звістки Бога від космічних богів до людей, що мають устремління. Ми таємно даруємо людям глибоке натхнення та запалюємо у їхніх серцях полум’я поривань.
ЙОСИП: Скажи мені чітко, якщо зможеш – хто ви такі, янголи?
ЯНГОЛ: Ми ті, хто прийшов від сильної Любові Бога й для високого обіцяння людини.
ЙОСИП: Які ви величні!
ЯНГОЛ: Ти помиляєшся, Йосипе. Просто скажи: «як вам пощастило». Бог призначив нас слугувати Йому в людині. Людина несвідомо закликає нас, щоб ми вказали їй шлях до Трансцендентальної Обителі Бога.
ЙОСИП: Пробач, що я відійшов від теми.
ЯНГОЛ: У цьому нема нічого поганого.
ЙОСИП: Ти насправді думаєш і відчуваєш, що мій син Ісус буде Царем Ізраїлю?
ЯНГОЛ: Це справа не думки, не відчуття! Я точно знаю, що твій син Ісус буде Царем Ізраїлю. І навіть більше. Він буде Божественним Правителем усього світу. Він вічно керуватиме земною свідомістю силою своєї любові. (Йосип складає руки та схиляється перед Янголом. Янгол благословляє його). Нехай благословить Бог, Творець Всього Доброго, твоє віддане серце.
Картина П’ята.
(Стайня у Віфлеємі).
ЙОСИП: На жаль, тут скрізь переповнено. Усі готелі та постоялі двори. Для нас нема вільної кімнати. У тебе скоро народиться дитина. І, оскільки ми віримо Янголу Гавриїлу, ми можемо бути певні, що ця дитина стане Господом усього світу. Однак ми тут мов жебраки, а жебраки нічого не обирають. Тому давай вдовольнимося стайнею, яку нам запропонували. На жаль, тут тримають худобу, і тут за день-два народиться наша дитина. Не варто й говорити, що, коли дитина народиться, нам доведеться покласти її у ясла поруч з коровами і биками. І в цьому, насправді, найвища іронія долі – що Господь Всесвіту почне свою земну подорож з тваринами і скромними істотами. Я дуже занепокоєний.
МАРІЯ: Все буде добре. Не занурюйся в зайві хвилювання. Наш Господь Всевишній завжди милостивий.
Картина Шоста.
(Глибока ніч. Вівчарі доглядають овець на полі біля Віфлеєму.)
ПЕРШИЙ ВІВЧАР: Дивіться, дивіться, друзі! Яке яскраве світло на небі!
ДРУГИЙ ВІВЧАР: Дивіться, дивіться! До нас наближається янгол Господа.
ТРЕТІЙ ВІВЧАР: Дивіться, янгол стоїть просто перед нами.
ТРИ ВІВЧАРІ: На жаль, наші серця терзає досі невідомий страх.
ЯНГОЛ: О милі, прості та невинні вівчарі, відкиньте порожній страх. Я прийшов до вас зі звісткою про величезну радість. Сьогодні, саме сьогодні народився Спаситель. Він народився у Віфлеємі, що недалеко звідси. Новонароджене дитя у стайні біля постоялого двору. Він Христос, Господь, помазаний Богом Цар. Погляньте вгору, дивіться, що роблять мої друзі-янголи.
ВІВЧАРІ: О, вони танцюють, славлять і співають хвалу: «Слава Богові у Найвищому Світі, й на Землі нехай буде спокій поміж людьми, якими задоволений Бог». Це чудово, чудово! Хутчіш ходімо до Віфлеєму, щоб побачити це диво!
(Усі виходять)
Картина Сьома.
(Палац Царя Ірода)
ІРОД: Це нестерпно! Це неприпустимо! Це неможливо! Я не дозволю нікому стати Царем. Я Цар, єдиний Цар Іудеї. Писарі та священики розказали мені, що це немовля – майбутній Цар – зараз у Віфлеємі. Треба тільки переконатися, що це правда. Якщо він там – я вб’ю його. Я відправлю його до Бога. Я лишатимусь Царем так довго, як мені відпущено жити на Землі.
(Заходять три мудреці)
ІРОД (вітаючись): Я такий радий вас бачити. Я багато чув про вас. Ви троє надзвичайно мудрі. Ви прийшли з далекого Сходу. Ви вивчали зірки, і, я розумію, зірка веде вас зараз до нового Царя. Будь ласка, йдіть побачитися з божественним дитям і повертайтесь зі звісткою про нього. Тоді я особисто піду до нього вклонитися.
(Три мудреці виходять)
Картина Восьма
(Марія та Йосип на постоялому дворі)
МАРІЯ: Йосипе, я говорила тобі, що не варто хвилюватися. Тепер у нас хороша кімната у великому постоялому дворі. Ми більше не у стайні. Тут ми зможемо добре доглядати наше миле божественне дитя.
ЙОСИП: Марія, ти була права. Ти права. Ти завжди права.
МАРІЯ: Нам з тобою потрібне лише терпіння. Ось і все.
(Заходять три мудреці).
МУДРЕЦІ (схиляючись перед дитиною): О Царю, о Господь Світу, ми сьогодні не на Землі. Ми зараз на сьомому небі захвату. В нас немає божественних дарів, щоб запропонувати тобі. Тож прийми будь ласка наші земні дари золота, ладану й мири.
ЙОСИП: О божественні гості, будь ласка, лишайтесь на ніч.
МУДРЕЦІ: Дякуємо, Йосипе, за твою доброту.
(Марія годує їх. Вони лягають спати в одному кутку кімнати, Йосип в іншому, а Марія з дитям у третьому кутку. За кілька секунд божественний голос будить трьох мудреців).
ГОЛОС: Йдіть додому. Не повертайтесь до Ірода.
(Три мудреці виходять)
(З’являється янгол і будить Йосипа та Марію).
ЯНГОЛ: Йосипе, ти, твоя жінка та дитина мусите негайно вирушати до Єгипту. Інакше Ірод скоро знайде тут ваше дитя і вб’є його.
(Марія бере дитя на руки. Усі виходять).
Картина дев’ята
(Ісус, Марія та Йосип вдома у Назареті)
ІСУС: Мамо, мамо, що то на небі?
МАРІЯ: То місяць.
ІСУС: Місяць! Який він красивий!
МАРІЯ: Ти набагато красивіший за місяць, сине.
ІСУС: Ні. Мамо, я хочу піти до місяця та принести його вниз.
ЙОСИП: Тобі не потрібно йти до місяця. Місяць сам прийде до тебе.
ІСУС: Для чого?
ЙОСИП: Щоб з тобою погратись.
ІСУС: Зі мною! Який він добрий! (До Йосипа). А знаєш, тату, у снах я бачу дуже красивих людей. Вони приходять грати зі мною. Вони дуже люблять мене.
МАРІЯ: Знаєш, хто вини?
ІСУС: Ні, мамо, але вони дуже люблять мене. Вони мої найкращі друзі.
МАРІЯ: Вони звуться янголи.
ІСУС: Янголи, янголи! Але, мамо, я не бачу їх удень. Куди вони ховаються вдень?
МАРІЯ: Вдень вони ховаються в небі.
ІСУС: Я полечу до неба та спіймаю їх.
МАРІЯ: Тобі не потрібно летіти ловити їх. Вони самі прийдуть до тебе. Один з них розповів мені та батькові, що ти любимий син Бога.
ІСУС: Що він мав на увазі?
МАРІЯ: Він мав на увазі, що наш Господь, що на Небесах, любить тебе найбільше. Ти Його улюбленець.
ІСУС: Я? Я улюбленець Бога? Тоді я маю піти і побачити Його. Будь ласка, проведіть мене до Його Дому.
МАРІЯ: Завтра ми підемо з тобою до Храму Бога на горі Морійя.
ІСУС: Дякую, мамо. Завтра я піду побачити Дім Господа. Завтра я побачу Господа. Дякую, мамо, дякую.
Картина Десята
(Назарет. Йосип серйозно хворий. Марія доглядає за ним).
ЙОСИП: Маріє, ти повідомила Ісуса про мою хворобу?
МАРІЯ: Так. Два місяці тому, коли хвороба починалася, я попросила караван, який йшов до Індії, передати звістку Ісусу.
ЙОСИП: Скільки часу караван йде до Індії?
МАРІЯ: Щонайменше три місяці.
ЙОСИП: На жаль, навіть якщо він почув про мою хворобу й вирушив з Індії…
МАРІЯ: Звісно, він вирушить додому, щойно дізнавшись.
ЙОСИП: Але, моя дорога, йому потрібно три довгих місяці, щоб дістатися до нас. Ти добре знаєш, що мої дні на Землі закінчуються.
МАРІЯ: Ні, я не згодна з тобою. Ти повинен залишатися на Землі, допоки не повернеться наш дорогий син.
ЙОСИП: Чи ж я не хочу цього? Та човен мого життя вже швидко потопає. Ісусе, сине, мій човен потопає, але твій човен скоро пливтиме між берегами невимовного болю Землі й все зростаючого Захвату Небес. Я з небес з усією гордістю своєї душі дивитимусь, як твій біло-червоний човен прямує до берегів мого Безмежжя, що все долає свої межі. Ісусе, сине!
(Йосип заплющує очі і вмирає).
Картина Одинадцята
(Бенарес. Церковна школа. Кілька учнів сидять півколом, серед них Ісус)
ВЧИТЕЛЬ: Сьогодні я розповім вам дещо нове. Я вже виклав вам Чанді й Йога Васишта. Сьогодні ми починаємо нову книгу, Бхагавад-Гіту, Пісню Божественну. Гіта – наша Біблія. Дорогий Ісус, я певен, що ти читав свою Біблію. З сьогоднішнього дня ти вивчатимеш нашу Біблію. Ісусе, що з тобою? Чому ти такий сумний і пригнічений? Чи щось сталося?
ІСУС: Нічого особливого, сер.
ВЧИТЕЛЬ: Скажи, скажи мені, що гнітить твоє серце?
ІСУС (починаючи плакати): Я отримав звістку з дому, що мій батько помер.
ВЧИТЕЛЬ: Твій батько? Коли? Де?
ІСУС: Три з половиною місяці тому помер мій батько. Він помер в Ізраїлі. Сер, ви були такі добрі до мене. Я дуже вдячний Вам. Ви з такою турботою та любов’ю навчили мене деяким духовним письменам індуїзму. Але, на жаль, завтра я маю вирушати додому.
ВЧИТЕЛЬ: Як ти дістанешся дому, сине?
ІСУС: Я піду додому так само, як прийшов сюди. Я прийшов до Індії з караваном і я піду з іншим караваном. Завтра я вирушаю. Я пробув в Індії близько року. Кожен тут був надзвичайно добрим до мене. Я понесу з собою любов Індії, турботу Індії, співчуття Індії, щоб дати їх своїм людям.
ВЧИТЕЛЬ: Дорогий сине, в мене навчались тисячі учнів, та ніхто з них не може зрівнятися з тобою. Ти справжній геній. Ти незрівнянний. Сьогодні ти так сильно страждаєш від втрати твого дорогого батька. Я так хотів би чимось тебе втішити. О, до мне прийшла чудова ідея. Я прочитаю кілька віршів з Гіти.
Vāsāṁsi jīrṇāni yathā vihāya
/navāni gṛhṇāti naro ‘parāṇi/
tathā śarīrāṇi vihāya jīrṇāny
/anyāni saṁyāti navāni dehī/
[Як людина скидає свій поношений одяг і одягає новий,
так само і втілена душа відкидає своє поношене тіло і набуває нової форми для
прояву.]
nainaḿ chindanti śastrāṇi
nainaḿ dahati pāvakaḥ
na cainaḿ kledayanty āpo
na śoṣayati mārutaḥ
[Зброя не може вразити душу. Вогонь не може спалити душу. Вода не може розмити душу. Вітер не може зсушити душу.]
Хочеш, ми почитаємо це разом?
ІСУС: Звичайно. Я буду такий щасливий і вдячний прочитати це разом з Вами.
(Вчитель і Ісус читають разом. Інші учні слухають, затамувавши подих. Очі Ісуса сяють радістю).
ІСУС: Сер, я такий вдячний Вам. Ці божественні слова з Гіти повністю втішили моє серце.
ВЧИТЕЛЬ: Я завжди бачив і відчував у тобі щось особливе. Я ніколи не говорив цього, але ти мій найулюбленіший учень. Я ціную твою щирість, твою скромність і твою чистоту. А тепер, Ісусе, оскільки ти не зможеш вивчати Гіту зі мною, я хочу розповісти тобі те, що неодмінно подарує тобі натхнення. Ти знаєш, що Гіта – це розмова між Господом Крішною та його найдорожчим другом-учнем Арджуною. Господь навчив свого учня дечому унікальному. Він сказав, що Бог – це справжній діяч. А люди – лиш інструменти. Чи ми на Землі, чи на Небесах – це Бог діє в нас і через нас. Ми тільки інструменти: Nimitta matram bhava savyasachin.
ІСУС: Я вже чув це раніше. Я десь вже чув це. На жаль, не можу згадати. (Після паузи). О, я знаю! Мій Всевишній Отець говорив мені про цю мантру, коли я залишав Небеса.
(Всі учні вибухають голосним сміхом)
УЧЕНЬ (насміхаючись): Його Всевишній Отець на Небесах! Аякже! Дурню, звідки тобі пам’ятати, що сталося на Небесах? Сьогодні ти більше не наш Ісус, ти Цар уяви.
ВЧИТЕЛЬ: Негідники, тихіше! Сховайте своє невігластво в мовчанні. Що дивного в тому, щоб пам’ятати своє життя на Небесах? Дурні, ви ще не читали Гіту. Ось чому ви поводитесь, немов безмозгі вівці. У Гіті Господь чітко говорить, що усі ми пройшли через багато, багато інкарнацій. Це не перше й не останнє наше життя. У Гіті Господь розповідає Арджуні все про його минулі інкарнації.
УЧЕНЬ: Наш Господь Крішна може таке зробити. Ми віримо в Крішну. Але для нашого Ісуса, Царя уяви, діяти як Господь Крішна – абсурд.
ВЧИТЕЛЬ: Дурні! Сьогодні ви називаєте мого Ісуса Царем уяви. Ви глузуєте з нього, та говорю вам, що одного дня ви дізнаєтеся, хто він. Ваш Цар уяви стане не тільки Царем Ізраїлевим, але й Царем всього світу. Моє серце говорить, що він не смертний, подібний до нас. Він Спаситель світу. Він ще один Крішна.
(Ісус підходить і торкається стоп вчителя з надзвичайною сумирністю).
ІСУС: Сер, я сама вдячність.
ВЧИТЕЛЬ: Сьогодні ти торкаєшся моїх стоп з усією сумирністю свого серця. А в найближчому майбутньому не тільки я, але й увесь світ, буде торкатись твоїх стоп та обожнювати тебе.
Картина Дванадцята.
(Іоанн Хреститель один біля річки Іордань)
ІОАН: Цей світ – не для мене. Я втомився від цього світу. Я все повторюю людям одне й те саме, а вони не вірять мені. Вони просто продовжують турбувати й ображати мене. Я говорю, що я не Месія. Я не Ілля. Я не Пророк. Вони запитують – а чому тоді я хрещу людей? Я говорю, що Господь наказав мені хрестити. А ще я говорю, що я хрещу водою, а той, хто прийде невдовзі після мене, хреститиме Духом Святим. Я не рівня йому. Я не гідний навіть розв’язати ремінець на його сандалях.
(Входять декілька його учнів)
УЧЕНЬ: Вчителю, ми почули, що ти сказав. Що ти не гідний навіть розв’язати ремінець на його сандалях. Хто цей величний? Ніхто не може бути вищим за тебе.
ІОАНН: Діти, може бути й є той, хто вищий за мене, і це Ісус. Я тільки голос, що лунає в пустелі. Я лише намагаюся прокласти шлях, по якому піде Господь Ісус.
УЧНІ: Вчителю, думай все, що ти хочеш. Говори все, що хочеш. Нам вирішувати – вірити тобі чи ні. Немає нікого вищого за тебе.
ІОАНН: Ви – неможливі дурні! Ваше безглуздя постійно завдає мені болю. О, дивіться, дивіться! Ось Він наближається до мене. Ось Агнець Божий. Ось Син Божий. Ось той, про кого я говорив вам весь час.
(Заходить Ісус)
ІСУС: Я хотів би, щоб ти хрестив мене, Іоанне.
ІОАНН: Ісусе, як я можу хрестити тебе? Я знаю, хто ти. Ти Син Божий. Ти Його улюблений Син.
ІСУС: Давай не будемо порушувати порядок. Давай зробимо все як слід. Я повинен бути хрещений саме тобою. Ти впізнав мене. Тому, Іоанне, ти божественно величний. Ти готуєш для мене шлях. Тому ти доброчинний у найвищій мірі. Твоя мати, Єлизавета, теж була божественно велична та доброчинна в найвищій мірі, бо вона впізнала мене й дала моїй матері величезне натхнення ще до того, як я народився.
ІОАНН: О Сине Божий, ти бачиш мене і мою матір крізь світло своєї трансцендентальної величі та всесвітньої доброти. Мені лишилося зробити на Землі тільки одне – помістити всіх своїх учнів біля твоїх ніг, як я помістив себе біля твоїх ніг.
(Він торкається стоп Ісуса).
УЧНІ (шоковані): Ти можеш торкатися його стоп, але ми не будемо цього робити. Можливо, він, на твій погляд, величніший за тебе, але ми не матимемо з ним ніякої справи. Ми постійно вклонятимемося лиш тобі. Ти наш Вчитель, ти наш єдиний Вчитель.
ІОАНН: Дурні. Ви повинні бути вірні лише Найвищому. Вашим Вчителем має бути тільки найкращий. Хочу сказати вам більше. Я не веду вас до того, хто кращий за мене на краплину. Я веду і скеровую всіх вас до того, чия велич – ніщо інше, як велич Бога, чия доброчинність – ніщо інше, як доброчинність Бога. Кажу вам раз і назавжди: радувати його – значить радувати Бога Отця. Мати його – значить мати Бога Отця. Він – найпрекрасніша квітка Небес і найситніший плід Землі.
ІСУС (посміхаючись до учнів Іоанна): Ваше ім’я – вічно просвітлююче й вічно здійснюване Бачення Господа. О діти Іоанна, я глибоко вражений вашою неперевершеною відданістю своєму Вчителю. У вашого Вчителя було бачення Найвищої Реальності. Не варто й говорити, він керуватиме, вестиме й вдосконалюватиме вас у вашій подорожі до Трансцендентальної Цілі. Моє серце глибоко захоплюється вашою любов’ю до свого великого Вчителя. Моя душа щиро захоплюється вашим Вчителем за його несхитну любов до Істини.
Картина Тринадцята
(Ісус і Марія вдома)
ІСУС: Мамо, я прошу мене вибачити.
Марія: Сине, ти не зробив нічого поганого. В чому мені тебе вибачати?
ІСУС: Мамо, учора на весіллі я був невиправдано грубий з тобою. Коли закінчилося вино, ти попросила мене щось зробити. Я розгнівався на тебе. Я сказав: «Жінко, яка тобі і мені до цього справа? Мій час ще не настав».
МАРІЯ: Але ж врешті-решт ти послухався мене. То як я можу бути невдоволена? Сине, ти перетворив воду на вино. Яке диво! Ісусе, це було перше з твоїх див. Впевнена, їх буде набагато більше. Але ось що скажу тобі, сине. Якщо у зовнішньому світі ти створиш п’ятдесят див, будь певен – у внутрішньому світі ти створиш п’ятдесят тисяч див. Про всю твою роботу у внутрішньому світі знатиме твій божественний Отець на Небесах і моя скромна душа на Землі. Ісусе, учора на весіллі я наказала слугам слухатись тебе. Сьогодні я прошу увесь світ слухати тебе, і він неодмінно буде слухати.
ІСУС: Ти надто високої думки про мене, мамо.
МАРІЯ: Сине, твоя надприродна висота – не тільки далеко за межами мого досвіду, а й далеко за межами моєї уяви.
ІСУС: Я знаю, Мамо. Ти хочеш тільки, щоб вперед вийшла моя божественність. Я – сонце. Ти – місяць. Я сходжу, тому радісно й безумовно ти збираєшся сховатися. Віднині ти вирішила залишатися в тіні. Така у тебе любов до мене. Така у тебе єдність зі мною. Мамо, одного дня я можу стати величним. Але ти – доброчинна. А для мене велич – не рівня доброчинності.
Картина Чотирнадцята.
(Ісус зі своїми учнями)
ІСУС: Лазарю, друже, тебе більше немає. О душа Лазаря, я пропоную тобі безмежну вдячність свого серця, бо ти допомагаєш мені розкрити Славу Божу. Марто, Маріє, дорогі, я вже йду до вас, щоб оживити вашого померлого брата. Діти, ходімо до Іудеї.
УЧНІ: Іудеї? Для чого? Невже ти забув, як нещодавно вони хотіли закидати тебе камінням?
ІСУС: Не хвилюйтеся. Я знаю, хто я. Цього разу вони побачать моє світло. Мій дорогий друг Лазар помер чотири дні тому. Мій Отець хоче, щоб я пішов воскресив Лазаря.
УЧНІ: Але ж його вже поховано. Що ти тепер можеш зробити?
ІСУС: Я не можу нічого. Я не зробив нічого. Я не зможу зробити нічого. Але мій Отець зробив, робить і робитиме все в мені і через мене.
УЧНІ: Господь, славимо тебе. Ти прославляй свого Отця. Залишайся зі своїм Отцем. А ми лишатимемось з тобою, наш Отче.
ІСУС: Серед вас є ті, хто ще не вірить в мене. Коли я воскрешу Лазаря, їхня віра зміцниться. Я вдячний Лазарю. Я вдячний невіруючим, бо вони допомагають мені розкрити божественну Славу Господа на Землі. Ходімо, не баріться. Давайте підемо принесемо радість осиротілій сумній родині.
Картина П’ятнадцята
(Ісус на Горі. Він в трансі. Заходить Отець. Лик Ісуса сяє).
ОТЕЦЬ: Сине, я хочу, щоб ти дав своїм учням серію особливих афоризмів-порад. Твої учні можуть запитати про їхнє значення. Тому я також поясню для тебе значення. Перший – «Блаженні ниці духом, бо їм належить Царство Небесне».
ІСУС: Яка чудова Твоя порада, Отче!
ОТЕЦЬ: Це означає, що Царство Блаженства — для тих благословенних людей, що мають відданість і посвяту своєму внутрішньому, духовному життю, і не мають жодної справи з гордістю.
ІСУС: Я розумію. Дякую, Отче. Наступна?
ОТЕЦЬ: Благословенні ті, хто плаче, бо вони будуть втішені.
ІСУС: Чудово, Отче.
ОТЕЦЬ: Сине, це означає, що істинне духовне життя людини починається зі справжнього почуття втрати. Ця її втрата – втрата внутрішнього багатства – спокою, радості, любові й блаженства. Ця втрата створює у неї внутрішній поклик, який зовні можна побачити як плач. Звичайно, такий шукач отримає назад спокій, радість, любов і блаженство, за якими він плаче.
ІСУС: Я розумію. Дякую, Отче. Наступна?
ОТЕЦЬ: Блаженні покірливі, бо вони наслідують Землю.
ІСУС: Чудово, Отче.
ОТЕЦЬ: Сине, це означає, що якщо у людини є сильне почуття зверхності, вона керуватиме іншими, але якщо та сама людина відчуватиме, що вона слабка й безпорадна без Мене, в неї розвинеться глибоке почуття сумирності. Ця сумирність зробить її єдиною з усіма людьми на Землі. Її універсальна єдність – це сила, що допоможе їй вважати Землю своєю у божественному, найвищому сенсі.
ІСУС: Я розумію. Дякую, Отче. А наступна?
ОТЕЦЬ: Блаженні чисті серцем, бо вони бачитимуть Бога.
ІСУС: Чудово, Отче.
ОТЕЦЬ: Сине, це означає, що лиш чистота має здатність отримати Божественне й
досягти Божественного. Чисте серце – незрівнянний прояв Моєї божественної
Реальності.
ІСУС: Я розумію. Дуже дякую Тобі, Отче. Наступна?
ОТЕЦЬ: Блаженні миротворці, бо вони будуть названі синами Божими.
ІСУС: Чудово, Отче.
ОТЕЦЬ: Сине, це означає, що Мої божественні діти – ті, хто прагнуть Світла й хто наповнені Світлом. Світло в процесі прояву стає все насичуючим та все здійснюючим Спокоєм, Миром.
ІСУС: Я розумію. Дякую, Отче. А наступна?
ОТЕЦЬ: Якщо хтось вдарить тебе по правій щоці, підстав йому також ліву.
ІСУС: Чудово, Отче.
ОТЕЦЬ: Сине, це означає, що прощення – найкраще як серед Моїх якостей, так і серед якостей людини. Якщо невігластво вдарило тебе один раз і ти пробачив невігластво, нема гарантії, що воно не вдарить і знову. Але якщо ти скажеш невігластву, що, якщо воно хоче вдарити тебе знову, ти більш ніж готовий відповісти йому своєю зброєю-прощенням, невігластво зрозуміє, що твоя зброя набагато сильніша за його зброю. Твоя зброя має Світло й поширює Світло, тоді як його зброя, яка є темрявою – то сама плутанина. Залишаючись у повній, постійній плутанині, як воно може продовжувати боротися зі своїм суперником, Світлом, все люблячим та все здійснюючим Світлом?
ІСУС: Я розумію. Дякую, Отче, дякую Тобі. А наступна?
ОТЕЦЬ: Коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не відає, що робить права рука.
ІСУС: Чудово, Отче.
ОТЕЦЬ: Сине, це означає, що людина отримує велику втіху, коли бачить, як інші спостерігають, як вона дає. Втіха, отримана від показової дії, миттєво створює непотрібне почуття гордині. А що таке гординя, як не миттєве й повне самознищення?
ІСУС: Дякую, Отче, дякую. А наступна?
ОТЕЦЬ: На сьогодні досить, Мій сине. Я трохи стомлений. Іншим разом я дам тобі більше порад.
Картина Шістнадцята
(Ісус зі своїми учнями)
ІСУС: Я єврей, але євреї не приймають мене. Вони ненавидять мене, хоча я прийшов їх врятувати. Така моя доля. Але я знаю, що одного дня увесь світ прийме мене, любитиме мене та вклонятиметься мені. Я знаю, що я – не тільки для малої частини людства. Я для усього людства. Але ті, хто приймають мене і вважають своїм рідним – найдорожчі для мене. Мої дні злічено. В мене дванадцять учнів. Серед них Юда, що зрадить мене. Він віддасть мене до рук ворога. А потім вони розіпнуть мене.
(Усі учні шоковані)
УЧНІ: Юда! Юда! Юда зрадить нашого Господа!
ЮДА: Це неможливо! Неможливо! (Торкаючись стоп Ісуса). Господи, чи є щось, що я можу зробити без твого відома, без твого схвалення чи принаймні твоєї мовчазної згоди? Я знаю, Господь, твої слова збудуться. Але, Господь, мені здається, що саме ти обрав мене зіграти цю немислиму роль у твоїй космічній грі.
ІСУС: (посміхаючись та благословляючи його): Юдо, ти правий. Так, світ буде ненавидіти тебе. Але світ не знає, що все визначено наперед. Тому, Юдо, добре зіграй свою роль, коли настане твій час.
УЧНІ: Господь, наш час вже настав. Ми хочемо добре зіграти свою роль.
(Вони хапають Юду і починають його бити).
ІСУС: Припиніть! Припиніть, або я цієї ж миті залишу вас! Юда робить все правильно. Його зрада визначена наперед. Що він зараз може зробити? І що я зараз можу зробити? Тільки наш Отець на Небесах знає, що найкраще для Юди, що найкраще для мене й що найкраще для всіх вас.
УЧНІ: Ми знаємо, що найкраще для нас!
(Вони знову починають бити Юду).
ІСУС: Припиніть! Припиніть! Або я залишу вас назавжди!
ПЕТРО: Господь, ти величний. Ти божественний. Тобі легко пробачити брудного зрадника і негідника, подібного до Юди. Але ми – смертні, ми звичайні людські істоти. Як нам його пробачити?
ІСУС: Петре, так само, як я пробачу тебе. Петре, одного дня ти відмовишся від мене – не один раз, не двічі, а тричі. Тричі поспіль в один короткий день!
ПЕТРО: Я? Це неможливо! Коли? Чому?
ІСУС: Так, Петре, ти й ніхто інший відмовиться від мене. Ти думаєш, що це неможливо. Але кажу тобі, Петре, це не тільки можливо – це неминуче. Це обумовлено долею. Не плач, не сумуй, Петре. Я найбільше любив тебе. Я завжди найбільше любитиму тебе. Потім, коли настане час, саме ти понесеш мій прапор Істини і відімкнеш браму мого серця, аби людство побачило Світло мого Отця. Ти так щиро любиш мене. Тому я хочу, щоб ти подбав про інших учнів, які – мої вівці, мої ягнята.
ПЕТРО: Господь, так, я зроблю це. Я зроблю неодмінно. Господь, ти – Господь Любові. Ти – Господь Співчуття. Ти – Господь Прощення.
ІСУС: Ні, я тільки син здійснення. Мій Отець – Господь Любові. Мій Отець – Господь Співчуття. Мій Отець – Господь Прощення.
ПИЛИП: Господь, чи ми колись побачимо твого Отця?
ІСУС: Звичайно. Пилипе, відкрити перед тобою найвищу істину? Той, хто бачив мене, бачив і мого Отця, бо я і Отець мій – єдині.
Діти, я хочу розповісти кумедну історію. Колись в одного батька було три сини – молодший, середній і старший.
Наймолодший син сказав: «Отець – на Небесах».
Середній син сказав: «Царство Небесне – в твоєму серці».
Старший син сказав: «Я і Отець мій – єдині».
Отець відповів молодшому синові: «Сине, дякую за твоє бачення».
Отець відповів середньому синові: «Сине, дякую за твою місію».
Отець відповів найстаршому синові: «Сине, дякую за твою єдність».
Мої дорогі діти, Отець звелів мені зійти у цей світ. Я послухався Його. Він попросив мене показати світові Його Світло. Я послухався Його. Я виконав всі Його накази. Він втілив Свої мрії через моє сповнене посвяти й самозречене життя. Тепер Він хоче, щоб я повернувся до Нього. Тому – я готовий. Діти, мій Отець дав всіх вас мені. Тепер, наприкінці своєї земної подорожі, я всіх вас повертаю Йому. Я – ніщо. Він – Все. Він – для Всього. Він – Всі. Він – для всіх.
Юда, підійди до мене, будь ласка. (Юда підходить і сідає біля ніг Учителя). Nimitta matram bhava … Будь просто інструментом.
(Юда співає):
Сьогодні, сьогодні, сьогодні
Я залишусь сам-на-сам з Богом;
Завтра й назавжди –
З Його Променем-Співчуттям.
ІСУС: Петре, підійди до мене, будь ласка. (Петро підходить і сідає у стоп Вчителя). Nimitta matram bhava. Будь просто інструментом.
(Петро співає)
Щоб врятувати таку мураху, як я,
Ти прийшов у цей світ бруду й глини,
Щоб любити такого жебрака, як я,
Й дати мені високу роль у Твоїй Космічній Грі.
ІСУС: Діти, будьте інструментами Господа. Ми всі – Його інструменти. Щоб Його втілити, ми прийшли у цей світ. Щоб Його розкрити, ми прийшли у цей світ. Щоб Його здійснити, ми прийшли у цей світ.
Картина Сімнадцята.
(Вечір. Ісус один у маленькім саду).
ІСУС: Так, я творив дива, і мої дива були численними та різноманітними. Я стишував бурі. Я лікував від фізичних хвороб. Я наділяв сліпих зором. Я навіть повертав до життя померлих. Але світ ніколи не повірить, що свої дива я вважаю, м’яко кажучи, другорядними. Я прийшов у світ, щоб розкрити мого Господа, мого Отця, що на Небесах. Якщо хтось вірить в мене самого – він набагато величніший за тих, хто вірить у мене лише завдяки моїм дивам. А ще – через нестачу у людей віри я не хотів творити дива в Назареті. Це було б задаремно. Кожне диво для мне – прояв Божої Сили-Світла. І якщо воно не сприймається як слід, то тільки тішить людську цікавість. Воно зовсім не допомагає зробити більш високою свідомість людини. Тому абсолютно необхідно, щоб Сила-Світло Бога була скерована Висотою Мудрості Бога. Та хто повірить, що у мене є сила творити дива, серед усіх невіруючих та атеїстів? На жаль, ніхто не розуміє мене. Ніхто не приходить до мене, щоб здійснити Господа Його божественним Чином.
(Ісус співає)
Ніхто не прийшов до мене, ніхто не йде і ніхто не прийде.
Лиш мій всевишній Любимий прийшов, лиш Він.
Я плакав по Його Посмішці, а Він – по моїй самовідданій любові.
Його Дерево Бачення безсонно росте в мені.
Картина Вісімнадцята
(Ісус і Марія)
ІСУС: Мамо, будь ласка, заспівай мені пісню. Як я хотів би, щоб у мене був такий, як в тебе, співучий голос.
МАРІЯ: Сине, я б так хотіла, щоб у мене було таке, як в тебе, просвітлююче серце.
ІСУС: Мамо, будь ласка, заспівай.
(Марія співає).
Гординя обов’язку – початок мого життя.
За світлом краси ітиме моє життя.
З душею реальності гратиме моє життя.
Висотою Божественності завершиться моє життя.
ІСУС: Мамо, на Небесах я сумуватиму за твоїм хвилюючим голосом. Через кілька днів мене розіпнуть.
МАРІЯ: О ні, це неможливо! Я не дозволю цього. Мій улюблений сине, чи ти не скористаєшся своєю божественною силою, щоб порятувати себе? Зроби це, сине, будь ласка. Я буду така щаслива, така горда і така вдячна.
ІСУС: Щоб порадувати тебе, мамо, я створив на весіллі своє найперше диво. Я перетворив воду на вино. Щоб знову порадувати тебе наприкінці моєї подорожі я створю ще одне диво, Диво усіх див. Оскільки мій небесний Отець хоче, щоб я повернувся до Нього, я повинен буду повернутися. Та за три дні після своєї смерті я з’явлюся знову і побачу всіх вас. Це диво не матиме собі рівного в історії Господнього творіння.
Отже, Мамо, Мати мого серця, я порадую тебе по-іншому. Я не порятую своє тіло, але я доведу світові, що я безсмертний, я вічний. Хоча тіло підвладне руйнації, душа безсмертна. Це тіло відіграло свою роль. Навіщо тепер його тримати? Мамо, скоро і ти теж приєднаєшся до мене на Небесах.
МАРІЯ: Справді? Я б так хотіла піти з тобою разом.
ІСУС: Твій час ще не настав, мамо, але скоро настане.
(Марія Магдалина заходить, плачучи).
МАГДАЛИНА: Господь, минулої ночі я бачила жахливий сон. У моєму сні я побачила, як тебе розпинають. На хресті ти попросив пити й тобі дали трохи вина. Ти випив вино, потім схилив голову і сказав: «Тепер все закінчено». Мій сон був таким реальним. Господь, цей сон безжально терзає усе моє єство. Моє серце зовсім розбите. Господь, благаю тебе, скажи, що мій сон був галюцинацією розуму, без реальності в собі.
ІСУС: Чи бачила ти щось іще?
МАГДАЛИНА: Так, я бачила щось іще. Я побачила щось неймовірне. За три дні після своєї смерті ти з’явився переді мною. Я чітко тебе побачила. Я побігла розповісти Петрові та іншим твоїм учням. Всі вони повірили, окрім одного.
ІСУС: Хто це був? Хто не повірив тобі?
МАГДАЛИНА: Це був той нещасний Фома.
(Заходить Фома)
ФОМА: Магдалино, я чув твою розмову з Господом. У мене таж був схожий сон. У моєму сні я побачив також щось інше. Господь, зі своєї безмежної доброти, змусив мене повірити йому повністю, і сказав: «Ти віриш мені, бо ти побачив мене. Щасливі й благословенні ті, хто вірять мені, не побачивши мене».
(Фома співає)
Мій розум почав з сумніву.
Моє серце почало зі страху.
Моє життя почалося з глини –
Усе в цей короткий час.
ІСУС: Прекрасно, прекрасно, я ніколи не знав, що в тебе такий красивий голос. Фома, у твоєму сні багато реальності. Магдалино, твій сон скоро стане реальністю. Магдалино, будь ласка, заспівай мені пісню. Ти так довго не співала мені.
(Магдалина співає)
Були часи, коли я спотикалася й спотикалася,
Та зараз я лиш здіймаюся і здіймаюся догори
Далеко за межі Безмежжя моєї Мети,
Та кермач мій наказує: «Далі йди, далі йди!»
ІСУС: Магдалино, я дуже вдоволений тобою. Те, що потрібно Отцю – серце чистоти, і ти маєш його у найвищій мірі. Чисте серце – дорогоцінний скарб. Ти чула, як кілька місяців тому я говорив, що блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Ти побачиш Бога в мені.
МАГДАЛИНА: Господь, я вже побачила Бога в тобі. Більше того – я бачу тебе тільки як Бога. Ти ніхто інший, як твій небесний Отець. Ти робиш усе. Але віддаєш Йому заслугу. У цьому велич твого серця.
ІСУС: Дорога Магдалино, у цьому ти помиляєшся. Мій небесний Отець – єдиний, хто діє. Я тільки Його інструмент.
Nimitta matram
Nimitta matram
Nimitta matram
Nimitta matram
Я – тільки інструмент.
Картина Дев’ятнадцята.
(Небеса. Крішна грає на своїй божественній флейті).
КРІШНА: О, Ісус співає на Землі мою улюблену пісню. Як душевно він дарує людству багатство моєї пісні! Ні, я маю бути повністю чесним. Ця пісня – не моя. Я не складав цієї пісні. Цю пісню склав наш Всевишній Отець. Він навчив мене їй, і я співав її на Землі. Він навчив Ісуса цій самій пісні, і тепер він співає її на Землі так одухотворено й плідно.
О, сьогодні Ісус повертається додому. Як тяжко він попрацював, особливо свої останні три роки на Землі. Він потребує відпочинку, він заслуговує на відпочинок тут, на Небесах. (Голосно кричить): Рама, Будда, де ви? Йдіть будь ласка сюди! (Заходять Рама і Будда). Наш брат Ісус сьогодні повернеться додому. Сьогодні вранці Отець розповів мені.
РАМА І БУДДА: Отець завжди розповідає тобі першому. Ти Його улюблений син.
КРІШНА: Зовсім ні. Ми всі його улюблені сини. Що може зробити бідний Отець? Рама, минулої ночі ти хоробро бився з Дияволом і силами темряви. Тому вранці ти був смертельно стомлений. І звичайно, тобі слід було відпочити. Отець не хотів турбувати твій сон.
Будда, ти прокинувся дуже рано вранці й почав медитувати. Ти увійшов у найглибший транс. Коли Отець побачив тебе у трансі, Він теж не захотів тебе турбувати. А що робив вранці я? Я грав на флейті й згадував свою лілу у Вріндавані зі своєю божественною Радхою та божественними гопі, повністю присвяченими та самозречено відданими мені. Оскільки я не спав і не був у медитації, Отець прийшов до мене і передав звістку про повернення Ісуса.
РАМА і БУДДА: Крішна, ти – сама солодка турбота про відданих. До нас, братів, ти – сама мудрість і розсудливість. Не дивно, що світ – особливо Індія – так любить тебе.
КРІШНА: Брате Рамо, брате Буддо, давайте не гаяти часу. Наш брат Ісус скоро повертається. Його розп’яття просто шокувало мене.
БУДДА: Я був сповнений жаху, коли почув про це від Отця.
РАМА: Коли Отець розповів мені про розп’яття Ісуса, я був неначе мертвий. Він так багато зробив для Землі, а Земля у відповідь пропонує йому розп’яття. Земля не готова до нас.
БУДДА: Здається, Земля ніколи не буде готова.
КРІШНА: Заради мене, заради Отця, давайте підготуємось до зустрічі з Ісусом. Давайте зробимо для нього найпрекрасніший трон.
(Вони роблять золотий трон. Ісус сходить на Небеса і з’являється. Вони його радісно вітають і садять на трон. Заходить Отець).
ОТЕЦЬ (Благословляючи й обіймаючи Ісуса): Ісусе, мій Ісусе!
Я бачив твоє страждаюче обличчя.
Я плакав і плакав.
Я відчував твоє серце прощення.
Я посміхався і посміхався.
Я обійняв твою душу просвітлення.
Я танцював і танцював.
Післямова
Ісус – Син Божий, Аватар західної свідомості; Ісус прийняв смертне тіло, щоб розкрити безсмертя людини. Ісус прийняв людську свідомість, щоб здійснити божественну свідомість. Ісус прийняв біль тіла, щоб дати світові вічну радість. Ісус прийняв зраду, щоб показати світові значення прощення.
Ісус, безневинне дитя, взяв до свого розуму темряву світу і став Світлом. Ісус, люблячий Син, взяв у своє серце страждання світу і став Співчуттям. Ісус, всезнаючий Отець, взяв у своє тіло гріхи світу і став Спасінням.
Потім він поклав свою земну суть – розум в агонії, зраджене серце, понівечене тіло – біля Стоп Бога. І він поклав свою божественну суть – осяйне Світло, потік Співчуття, Спасіння світу – біля ніг людини.
Ісус був Хрестом: Розкриттям Бога й просвітленням людини. Ісус був Розп’яттям: Здійсненням Бога й саморозкриттям людини. Ісус був Вознесінням: Любов’ю-Співчуттям Бога й світанком-досконалістю людини.