Серце – місце перебування душі. Джерело і Реальність – у серці.
Як ви концентруєтесь на чомусь – зображенні, квітці, полум’ї – так само ви можете концентруватись на серці.
Неймовірно те, що може здійснити концентрація у нашому повсякденному житті. Концентрація – найвірніший шлях до досягнення вашої мети. Саме концентрація діє як стріла і входить у ціль.
Концентрація – Стріла.
Медитація – Лук.
Коли ви концентруєтесь, ви зосереджуєте всю свою енергію на обраному явищі, щоб розкрити його таємниці. Коли ви медитуєте, ви піднімаєтесь до вищої свідомості.
Концентрація хоче проникнути до об’єкту, якого прагне. Медитація хоче жити в обширі Безмовності. У концентрації ви намагаєтеся принести свідомість об’єкту концентрації до своєї свідомості. У медитації ви піднімаєтесь від своєї обмеженої свідомості на більш високий і глибокий рівень. Якщо ви хочете відточити свої здібності, концентруйтеся. Якщо хочете втратити себе, медитуйте.
Задача концентрації в тому, щоб розчистити шлях, коли медитація хоче або йти углиб, або в височінь.
Концентрація хоче схопити знання, якого прагне. Медитація хоче ототожнитись зі знанням, якого шукає.
****
Концентрація означає внутрішню пильність. Злодії всюди навколо і всередині нас. Страх, сумніви, бажання й хвилювання – внутрішні злодії, що намагаються вкрасти нашу внутрішню рівновагу й спокій розуму. Коли ми вчимося концентрації, цим ворожим силам стає дуже важко ввійти до нас. Якщо сумнів увійде до розуму, сила концентрації розріже сумнів на шматки. Якщо страх увійде до розуму, сила нашої концентрації прожене страх. Поки що ми жертви непросвітлених, затьмарених, руйнівних думок, та настане день, коли, завдяки силі концентрації, думки, що нас турбують, будуть боятися нас.
Концентрація – динамічна сила розуму, яка діє в нас, щоб ми приймали світло й відкидали темряву. Вона мов божественний воїн в нас. Те, що може зробити у нашому житті устремління концентрація, неможливо і уявити. Вона легко може відокремити Небеса від пекла, щоб ми жили у постійному захваті Небес, а не безупинних турботах, бажаннях і тортурах пекла, поки перебуваємо на Землі.
Коли ми концентруємось, ми подібні до кулі, що влучає у щось, або до магніта, що притягує до нас об’єкт концентрації. У цей час ми не дозволяємо ніяким думкам входити до нашого розуму – божественним чи небожественним, земним чи небесним, хорошим чи поганим. При концентрації весь розум має бути сфокусовано на певному об’єкті чи предметі. Якщо ми концентруємось на пелюстці квітки, ми намагаємося відчути, що нічого не існує в цілому Всесвіті, окрім нас і пелюстки. Ми не дивимося ні вперед, ні назад, ні вгору, ні углиб, тільки намагаємося пронизати цей об’єкт своєю пильною концентрацією. Але при цьому ми не агресивно вдивляємось у річ чи входимо у об’єкт. Зовсім ні! Ця концентрація йде від непохитної волі душі, від сили волі.
Дуже часто я чую від шукачів, що вони не можуть концентруватися більше п’яти хвилин. Через п’ять хвилин починається головний біль або голова стає немов охоплена полум’ям. Чому? Тому, що сила їхньої концентрації йде від інтелектуального розуму, можна сказати, дисциплінованого розуму. Розум знає, що не повинен блукати – так, це невеличке знання в нього є. Але якщо користуватись розумом належним чином, просвітлено, то в нього має увійти світло душі. Коли до розуму входить світло душі, дуже легко концентруватися на чомусь годинами і годинами. Протягом цього часу не може бути думок, сумнівів, страхів. Жодна негативна сила не увійде до розуму, якщо він сповнений світла душі.
Тому, коли ми концентруємось, ми намагаємося відчути, що світло душі йде від серця й проходить крізь третє око. Потім з цим світлом ми входимо у об’єкт концентрації та ототожнюємось з ним. Фінальна стадія концентрації – віднайти в об’єкті концентрації приховану всеосяжну істину.
Коли ми концентруємось, ми зосереджуємо свою увагу на одній певній речі. Але коли ми медитуємо, ми відчуваємо, що глибоко в нас є здатність бачити багато всього, мати справу багато з чим і радісно проймати багато всього одночасно. Коли ми медитуємо, ми намагаємося розширитися, так, ніби птах розправляє крила. Ми намагаємося розширити свою кінечну свідомість і увійти до свідомості Всесвіту, де немає страху, заздрощів, сумнівів, а тільки радість, спокій і божественна сила.
Медитація означає наше свідоме зростання в Безмежному. Коли ми медитуємо, насправді ми входимо у порожній, тихий, спокійний розум і дозволяємо самій Безмежності годувати й плекати нас.
За допомогою концентрації ми стаємо односпрямованими, а за допомогою медитації ми розширюємо свою свідомість у Обширі і входимо до його свідомості. Але у спогляданні ми стаємо самим Обширом, і його свідомість стає повністю нашою. Споглядаючи, ми знаходимося у найглибшій концентрації і водночас своїй найвищій медитації. У спогляданні ми зростаємо до Істини, яку побачили і відчули у медитації, і стаємо повністю єдині з нею. Коли ми концентруємось на Богові, ми можемо відчути Бога перед собою або поруч з собою. Коли ми медитуємо, ми неодмінно відчуємо Безмежність, Вічність і Безсмертя в собі. Та коли ми споглядаємо, ми бачимо, що ми самі є Бог, що ми самі – Безкінечність, Вічність, Безсмертя.
Споглядання означає нашу свідому єдність з безмежним, вічним Абсолютом. Тут Творець і творіння, люблячий і любимий, знаючий і знання стають єдиними. Одної миті ми – божественний люблячий, а Бог – Всевишній Любимий. А наступної миті ми змінюємо ролі. У спогляданні ми стаємо єдиними з Творцем і бачимо цілий Всесвіт у собі. І тоді, якщо ми подивимось на власне єство, ми не побачимо людини. Ми побачимо величезне джерело Світла, Спокою і Блаженства.
Якщо ми медитуємо на певну божественну якість у її неявленій формі, таку як Світло, чи Спокій, чи Блаженство, або якщо ми абстрактно медитуємо на Безкінечність, Вічність чи Безсмертя, то ми весь час відчуватимемо, як всередині нас мчить вперед швидкісний потяг. Ми медитуємо на Спокій, Світло й Блаженство, а потяг постійно рухається. Наш розум спокійний і тихий у просторі Безмежності, та водночас є рух – потяг безкінечно рухається до нашої цілі. Ми бачимо перед собою свою ціль, і медитація несе нас туди.
У спогляданні все по-іншому. У спогляданні весь Всесвіт та найвіддаленішу Ціль ми відчуваємо глибоко всередині себе. Коли споглядаємо, ми відчуваємо, що тримаємо у собі весь Всесвіт з його безмежним Світлом, Спокоєм, Блаженством та Істиною. Немає думки, немає форми, немає ідеї. Все розчинене у спогляданні, занурене у єдиний потік свідомості. У своєму найвищому спогляданні ми відчуваємо, що ми ніщо інше, як сама Свідомість, ми єдині з Абсолютом. А у найвищій медитації є динамічний рух. Цей рух не агресивний, ми не б’ємо нікого і не руйнуємо, зовсім ні! Але в нашій свідомості відбувається динамічний рух. Ми повністю усвідомлюємо усе, що відбувається у внутрішньому і зовнішньому світі, та це не впливає на нас. У спогляданні на нас також не впливає те, що відбувається у внутрішньому і зовнішньому світі. Але в ньому ми і все наше єство стали невід’ємною частиною Всесвіту, який тримаємо глибоко у собі.
Отже, концентрація несе послання пильності, медитація несе послання обширу, а споглядання несе послання нероздільної єдності. Ми концентруємося, тому що хочемо досягти Цілі. Ми медитуємо, тому що хочемо жити в серці Цілі. Ми споглядаємо, тому що хочемо стати Цілллю.