Йога і медитація

самопізнання (2)“Поезія – найкоротший шлях до невловимої й реальної Цілі всіх Цілей – Захвату, що не має меж. Вірш починається потоком сліз, а закінчується посмішкою й польотом”.

“Прозу можете писати Ви. Прозу може писати він. Прозу можу писати навіть я. Та поезію пише Бог – через Вас, через нього і навіть через мене.”

“Поет закликає завтрашнє світання-мрію, а потім перетворює завтрашнє світання – мрію на сьогоднішній день-реальність.

І величезну помилку робимо ми, коли намагаємося зрозуміти вірш. Вірш не потрібно розуміти, його потрібно відчувати, і його потрібно любити. Намагатися зрозуміти вірш –  ніби торкатися троянди з безліччю шипів. Намагатися відчути вірш –  ніби з любов’ю тримати в руках троянду без жодного шипа. А полюбити вірш – ніби тої ж миті стати самою красою й ароматом троянди

Душа поета творить. Серце поета народжує. Погляд поета викликає до буття.

В кожній людині є поет. Цей поет може принести на землю найвищі висоти Істині, і водночас  вражаюче сильно викрити найтемнішу олжу, якщо виникне необхідність”.

“Коли ми дуже віддано пишемо або читаємо вірш, ми проживаємо цілу мить спокою з Богом-красою, Богом-Співчуттям, Богом-Здійсненням”

“Коли я читаю вірш у повній безмовності, душа цього вірша говорить мені: “Заходь, заходь! Ти прийшов, аби пізнати справжнє в мені, пізнати мене-справжню”.

“Уява – особливий світ. Творець привів у життя своє творіння. Він споглядає Своє творіння і радіє Своєму творінню. Так само і ви можете написати вірш, можете споглядати його й радіти йому. Ви – творець, ви – спостережник, ви – сповнений радості”

“Нехай мій погляд іде до самих глибин, щоб я бачив світ через красу серця поета”.

***

В мені живе птах спокою.

Далеке сонце

торкається його крил,

наповнюючи незрівнянним блаженством.

Моя гра почалася.

***

Любов – птах. Коли ми зв’язуємо його,

ми звемо це людською любов’ю.

коли ми дозволяємо йому летіти

у свідомості, пронизуючій усе,

ми звемо це божественною любов’ю.

***

Птах-музика лишається з нами,

Щоб дарувати любов.

птах-музика літає без нас,

Щоб дарувати радість.

***

Що таке радість?

це птах,

якого всі ми хочемо спіймати.

це той самий птах,

якого ми любимо бачити

в польоті.

***

О птах мого серця,

ти нове око й нове бачення мого життя.

ти сонце мого серця й краса свободи.

ти пісня, що просвітлює серце

й моя всеохоплююча любов.

(З творів Шрі Чинмоя)

http://www.srichinmoypoetry.com – сайт поезії Шрі Чинмоя (англійською мовою)

З книги “Моя флейта”

Шрі Чинмой читає вибрані ранні поезії на виставці живопису в Осло в 2001

Сторінки аудіокниги “Еверест-Устремління”

  Посміхайтеся, любіть, звіть своїм. Посміхайтеся, мої друзі, мої душе