Реінкарнація

Запитання: Чи могли б Ви розповісти щось про Вічність і про Вічне Життя?

Шрі Чинмой: Як людина духовності, завдяки своєму внутрішньому осягненню я можу сказати, що душа безсмертна. Ми не вмираємо, ми знаємо, що ми вічні. Ми прийшли від Бога, ми існуємо у Ньому, ростемо в Ньому і маємо Його здійснити. Життя і смерть – наче дві кімнати, і перехід від життя до смерті є переходом з однієї кімнати в іншу. Зараз я знаходжусь у своїй вітальні, я говорю з вами, медитую з вами, дивлюсь на вас. Тут я маю показувати своє фізичне тіло, я маю працювати, бути активним, вести своє життя. Але є й інша кімната – спальня. Там я відпочиваю. Я сплю й не повинен нікому показуватись. Я сам для себе.

Ми приходимо із Безмежного життя, із життя Божественного. Ця Безмежність на коротку мить лишається на землі – для нас це п’ятдесят чи шістдесят років. В цей час в нас пульсує земне життя, ми знаємо земні межі. Та всередині земних меж квітне життя Безмежності. А потім це життя минає коридор смерті протягом п’яти, десяти чи двадцяти років. Коли ми входимо в цей коридор, душа залишає тіло для спочинку у царстві душ. Там, якщо людина була духовною, душа відновлює Вічне Життя, Життя Божественне, що існувало до народження, що є між народженням і смертю, є у смерті і водночас виходить за їхні межі.

Вже під час земного життя ми можемо увійти у Життя Вічне через поривання і медитацію. Але входячи до цього Життя, ми не можемо назвати його своїм, нам треба свідомо рости в ньому. Починаючи життя медитації, ми поступово повинні стати самою суттю медитації. А коли ми в змозі бути у медитації двадцять чотири години на день, ми постійно дихаємо Безмежністю. Внутрішньо ми стали єдині з душею. Коли ми живемо в тілі, скрізь сама смерть. Щойно страх ввійде в наш розум – ми помираємо. Щойно темні сили торкнуться нас – ми помираємо. Скільки разів на день ми помираємо! Страх, сумніви, турботи й бажання постійно вбивають нашу внутрішню суть. Та коли ми живемо у душі, ми не знаємо слова «смерть». Є лиш невпинна еволюція нашої свідомості, нашого окриленого життя.

***

Кожне втілення веде нас до вищого, більш довершеного життя. Ми у постійній еволюції. І кожне втілення – то наступна сходинка у цій еволюції. Людина розвивається свідомо і несвідомо. Та якщо у кожному зі своїх життів вона буде розвиватися свідомо, то значно прискорить свою духовну еволюцію. І набагато швидше, ніж для тих, чий розвиток відбувався несвідомо, для неї стане можливим Осягнення.

Ми знаємо, що наша подорож починалася зі світу мінералів. Потім ми пройшли через рослинне життя і потрапили до царства тварин. А потому ми народилися людьми. Але це не закінчення. Ми маємо стати божественними істотами. Допоки ми не станемо божественними й просвітленими, Бог не отримає втіхи. Він може проявляти Себе в нас і через нас, тільки коли ми довершені й повністю просвітлені. Тому, коли думаємо про свою еволюцію – еволюцію внутрішнього і зовнішнього – ми повинні відчувати величезну радість. Ми нічого не втратимо у так званій смерті.

***

 

Запитання: Ви говорили, що тіло – ніби мушля, у якій перебуває душа; свого часу тіло помре і буде зруйноване. Що трапляється з душею? Що вона робить? Як далеко вона може піти?

Шрі Чинмой: Душа ніколи не помирає. Душа – безсмертна сутність всередині нас. Вмирає тіло. Під час смерті душа поступово повертається до свого світу. Коли помирає тіло, фізичне входить до фізичного світу, витал йде до витального світу, розум повертається у світ розуму, а серце – до психічного світу.

Душа входить у царство душ для короткого спочинку. Існує сім вищих світів, немов сім щаблів духовної драбини, і сім нижчих світів. У мить, коли душа залишає тіло, вона піднімається на одну сходинку вгору, і потім йде вище й вище і долає сім сходинок, сім вищих світів. Потім душа пірнає в океан величезного спокою, і там вона спочиває. Тривалість її спочинку залежить від душі. Деякі душі повертаються у світ через шість, десять, дванадцять років. Чим розвиненіша душа, тим довше вона не буде повертатись. Звичайні душі, що не змогли проявити і здійснити багато на Землі, зазвичай повертаються з царства душ через шість років. Але якщо душа є дуже розвиненою, як-от душі духовних Вчителів, вона приходить лише раз на триста чи чотириста років. Та якщо на те є Воля Всевишнього, навіть дуже духовно розвинена людина народжується знову через п’ятнадцять-двадцять років.

Перед тим, як повернутись у проявлений світ, душа йде до Всевишнього для розмови. Вони говорять віч-на-віч. Душа розповідає Господу, як багато вона досягла у минулому житті, а Всевишній говорить їй, як багато треба досягти у житті наступному. Коли Всевишній розповідає душі, що їй слід робити, Він дає їй необхідну для цього силу і світло.

 

Щоразу, тільки-но душа спускається вниз, вона ступає на поле битви життя, немов божественний воїн, і бореться з сумнівами, невіглаством, недосконалістю, темрявою, обмеженнями, турботами і стражданнями. Вона намагається розкрити свою божественність і заснувати божественну Істину на Землі, відповідно до своїх здібностей, свого рівня. А потім, коли закінчується її подорож одного життя, вона повертається до свого світу. Коли настає час спускатись на Землю, вона йде до Всевишнього і говорить Йому, що збирається робити, а Всевишній або погоджується, або відхиляє її задум. Іноді, коли душа не може повністю визначитись, Всевишній проливає на неї багато Світла.

(З книги Шрі Чинмоя “Смерть і реінкарнація”)