Медитація

Абсолют.

Я просто є – ні розуму, ні тіла.

Думки і воля плин і мені спинили.

Остання нота музики земної,

Я Той, Кого шукав усі життя.

В мені – обитель Радості безкрая,

Де Знаючий і Знане – поза мною.

Я від усього врешті спочиваю.

Єдиного в Обличчя бачу я.

Пройшов життя таємними шляхами

І став Метою пошуків одвічних.

І ось розкрито Істину несхитну,

Що я є Шлях, і я є Бог-Душа.

Мій Дух усі висоти осягає.

У серцевині Сонця я – мовчання.

Я ні турбот не відаю, ні часу.

Космічна гра скінчилася моя

Шрі Чинмой

Що таке медитація?

Медитація – око, яке бачить Істину, серце, яке відчуває Істину, і душа, яка осягає Істину. Через медитацію душа стає повністю свідомою своєї еволюції  у своїй вічній Подорожі. Через медитацію ми бачимо, як форма еволюціонує у те, що не має форми, кінечне у безкінечне, і ми бачимо, як те, що не має форми, набуває форми, а Безкінечне стає кінечним.

Медитація говорить. Вона говорить у безмовності. Медитація розкриває. Вона розкриває шукачеві, що матерія і дух єдині, кількість і якість єдині, іманентне і трансцендентальне єдині. Вона розкриває, що життя ніяк не може бути просто існуванням протягом сімдесяти-вісімдесяти років від народження до смерті, а натомість – сама Вічність. Наше народження – визначна подія в існування самого Бога. Так само і наша смерть. У нашому  народженні життя перебуває в тілі. У нашій смерті життя перебуває в дусі.






Медитація означає свідоме розширення. Медитація означає визнання чи відкриття власної істинної суті. Саме через медитацію ми долаємо обмеження, недосконалість та залежність.

Медитація – динамізм на внутрішніх планах свідомості. Коли ми медитуємо, ми насправді входимо до глибшої частини свого єства. У цей час ми можемо вивести вперед багатство, яке маємо глибоко всередині. Медитація показує нам, як ми можемо мати поривання до чогось, і водночас, як ми можемо цього досягти.  Якщо ми будемо практикувати медитацію щодня, то можемо бути впевненими, що проблеми життя, внутрішнього і зовнішнього, вирішено.

Духовне серце – центр безкінечної й універсальної любові. Глибоко в серці – душа, наша внутрішня божественність. Медитація в духовному серці – найбезпечніший та найефективніший шлях. В цій медитації ми зосереджуємо всю увагу на серці, робимо безмовним розум і пірнаємо глибоко всередину, до все глибших сфер спокою, блаженства, любові. Або ми можемо скористатися допомогою уяви і побачити квітку, що розпускається у нашому серці. Тоді ми відчуємо, як по мірі того, як розкриваються пелюстки, наша внутрішня божественність починає сяяти в усьому єстві. Ми зможемо пірнути в потік, що йде від серця, й дозволимо йому розширитися всередині нас, несучи нашу свідомість у безмежжя. У найглибшій медитації в серці ми далеко за межами всіх думок. Ми занурені в безмовне спілкування з Божественною Сутністю, нашим Любимим. Медитація веде нас до свідомого ототожнення зі своїм Найвищим Єством.






Медитація подібна до занурення на дно моря, де панують тиша і спокій. На поверхні можуть здійматися незліченні хвилі, та вони не порушують спокою морських глибин. У найглибшій глибині море – сама безмовність. Коли ми починаємо медитацію, перш за все ми намагаємося досягти свого глибинного єства, ніби дна моря. І тоді, якщо у зовнішньому світі здіймуться хвилі, вони не вплинуть на нас. Страх, сумніви, занепокоєння і всі земні турботи будуть просто змиті геть, тому що всередині нас – непорушний спокій. Думки не зможуть торкнутися нас, тому що наш розум – сам спокій, сама безмовність, сама єдність. Наче риби у морі, вони пливуть і вистрибують, та не залишають слідів на воді. Наче птахи у небі, вони не залишають слідів. Отже, коли ми у своїй найглибшій медитації, ми відчуваємо, що ми море, і мешканці моря не можуть вплинути на нас. Ми відчуваємо, що ми небо, і птахи, що летять у нім, не можуть вплинути на нас. Наш розум – небо, наше серце – безкрає море. Це і є медитація.

Коли ми хочемо піднятися високо в медитації, то наші поривання линуть угору, безстрашно линуть до Найвищого. Нема кінця нашій подорожі вгору, бо ми подорожуємо в Безкінечності. Ми підіймаємось до Безмежжя,яке вічно перевершує себе. Щодо відстані, вглиб і угору – дві безмежні  подорожі до однієї Мети, до Всевишнього.

Та ми не можемо піти високо, використовуючи розум. Ми повинні пройти крізь розум, за межі розуму, і ще раз вступити до світу духовного серця. Світ духовного серця безкінечно вищий і просторіший, ніж світ найвищого розуму. Обитель серця – далеко за межами розуму. Серце безмежне в будь-якому напрямку, тому всередині серця – найвища висота і найглибша глибина.

Чим вище ми підемо, тим глибше. І чим глибше підемо, тим вище. Це відбувається одночасно. Якщо в нашій медитації буде велика сила, ми обов’язково відчуємо, що йдемо одночасно дуже високо й дуже глибоко. Висота й глибина приходять разом, але діють в двох, так би мовити,  різних вимірах. Та якщо людина може піднятися дуже високо в своїй медитації, вона також має здатність піти дуже глибоко в ній.

Поки ми не осягнемо найвище, ми відчуватимемо різницю між висотою й глибиною. Піднімаючись, ми відчуватимемо, що досягли певної висоти, а пірнаючи углиб, ми відчуватимемо, що досягли певної глибини. Та висота й глибина – лише в ментальній свідомості. Щойно ми вийдемо за межі розуму й полинемо до Універсальної Свідомості, ми побачимо все як єдине й нероздільне. У той час в нас співає й танцює тільки Реальність, і ми також стаємо самою Реальністю. Вона не має висоти, не має глибини, не має протяжності.  Вона повністю єдина і водночас вона щомиті долає свої межі.

У медитації є полум’я постійних поривань. Наша подорож вічна, наш прогрес і наше осягнення також постійні і безкінечні, бо ми маємо справу з Безкінечністю, Вічністю й Безсмертям.

Медитація     – спрага людини до Безкінечного Реального, Вічного Реального й Абсолютного Реального. Секрет медитації у тому, щоб досягти свідомої і постійної єдності з Богом. Найвищий секрет медитації – відчувати Бога як свого зовсім рідного, і нарешті осягнути Бога задля самого Бога, щоб розкрити і здійснити Його.

Медитація – самоперевершення.  Самоперевершення – то послання Безмежжя. Це послання Безмежжя  – Бог, вічно еволюціонуюча душа, і Бог – вічно здійснююча Ціль.

Медитація говорить тобі тільки одне: Бог існує. Медитація розкриває тобі тільки одну Існину: тобі належить бачення Бога.
Медитація – безмовність, що наповнює енергією та здійснює. Безмовність – то красномовний прояв невимовного.

Чого в першу чергу ми очікуємо від медитації? Спокою. Спокою і більше нічого.

Спокій – це початок любові. Спокій – це завершення істини. Спокій – це повернення до Джерела.

Медитація, ніби птах, постійно розправляє крила, підіймаючись у Спокої, Світлі й Захваті.

Тільки медитація може дати народження досконалості. Медитація веде нас за межі розчарувань відчуттів, обмежень раціонального розуму. І, нарешті, медитація може подарувати нам подих досконалості.

****
Медитація допомагає нам жити від миті до миті. У житті від миті до миті існує Вічне Зараз. Вічне Зараз не можна відокремити від кожної миті. Ось мить, і у ній навколо – Вічність. Вічність вміщує в собі теперішнє, минуле й майбутнє.

Всередині Вічності – мить, але й всередині миті – Вічність. Це ніби океан. Всередині океану – незліченні крихітні краплини. Та кожна краплина вміщує в собі сутність величезного океану. Ми беремо краплину, і миттєво отримуємо свідомість величезного океану, тому що ця краплина втілює величезний океан. Так само кожну мить не можна відокремити від Вічності й Безкінечності. Медитація – єдиний спосіб відчути єдність кінечного з Безкінечним.

Чи спонукає нас медитація відійти від реальності?

Ні! Навпаки, медитація надихає нас прийняти творіння Бога  як безпомилкову реальність, яка ще потребує трансформації та вдосконалення. Тільки коли земну свідомість буде трансформовано і свідомість нашого тіла буде трансформовано, ми зможемо справді вмістити в собі безкінечну Істину й безкінечне Світло.

Той, хто медитує, має діяти як божественний герой серед людства. Людство – невід’ємна частина Бога. Відкидаючи людство, як ми зможемо досягти божественності? Ми маємо прийняти світ таким, яким він зараз є. якщо ми не приймаємо чогось, як ми збираємось це трансформувати? Якщо гончар не торкнеться грудки глини, як він зможе виліпити з неї горщик? Світ навколо нас недосконалий, але ми також недосконалі. Зоря найвищої досконалості ще не зійшла. Нам потрібно розуміти, що людство у наш час далеке, дуже далеке від досконалості. Але ми також частина цього людства. Як нам відцуратися від своїх братів і сестер, які немов частини нашого тіла?  Я не можу відцуратись від своєї руки. Це неможливо. Так само, коли ми медитуємо одухотворено й віддано, нам слід приймати людство як своїх рідних. Нам слід брати їх з собою. Якщо ми в змозі дати іншим натхнення, коли знаходимося на крок попереду, в нас є можливість слугувати божественності в тих, хто йде за нами.

Отже, ми не повинні йти до гімалайських печер. Ми повинні тут і зараз дивитися світові в обличчя. Ми повинні трансформувати світ силою своєї відданості божественному у людстві. Медитація – не втеча. Медитація – прийняття життя в його повноті з наміром його трансформації для найвищого прояву божественної Істини тут, на Землі.

[column col=”1/4″] [/column]

Медитація означає вільний доступ до власного внутрішнього Безмежжя, нашої мудрої, древньої, вічної душі, яка завжди на зв’язку з Найвищим, Божественним. Це означає невпинний рух уперед. Розвиток духу, розширення нашої свідомості, можливість все чіткіше і свідоміше розуміти – хто я, чого маю досягти за цей швидкоплинний проміжок життя, що для мене правильно, а що ні, в чому моя місія, що принесе мені справжнє вдоволення, втіху, щастя. Як я маю чинити в кожній ситуації, в кожну мить, щоб нести собі й світові тільки благо. В цьому полягає практичність медитації.

Є речі, що на перший погляд здаються безневинними та привабливими, а насправді для нашої душі, нашого щастя, нашого здійснення в житті вони досить шкідливі, і дуже важливо набути вміння розрізняти.  Що таке медитація, як не постійна внутрішня охорона? Даючи кожній людині можливість долучитися до своєї суті, свого внутрішнього єства,  вона береже нас від нескінченних болісних помилок.

У прадавні часи люди, що хотіли практикувати духовне життя, відмовлялись від світу, йшли у печери, ліси, гори, монастирі та насамоті намагалися пізнати Бога. Духовні люди сучасності, духовні Вчителі наших днів говорять, що нам не потрібно відмовлятися від світу, не треба йти до печер, щоб досягти духовної досконалості й просвітлення. Тому що Бог – у світі. Світ  – то тіло, проявлена форма Бога. Тому нам не треба нікуди йти. Треба стати свідомими у своєму житті, прийняти життя в його повноті, зробити життя досконалим і божественним, практикуючи медитацію тут, у світі.

Медитація кожної людини унікальна й може змінюватися з часом. Щоб медитувати правильно, важливо довіряти божественному в собі, знаючи, що ми, як всі щирі шукачі, знаходимося в цю мить під постійним захистом самого Всевишнього, Бога. Це дивовижний, унікальний, завжди новий шлях постійного, невпинного самопізнання.

У нашій душі – безмірне світло, величезні можливості, осяйне, променисте щастя. Тому, починаючи займатися медитацією, ми ніби потроху відкриваємо століттями замкнені двері, за якими наш споконвічний скарб. І тоді наше життя вже не може лишитися таким, як раніше. Воно набирає швидкості, сповнюється нового простору і нових барв.

У житті ми звикли керуватися розумом і довіряти розуму. Але план розуму обмежений. Що таке медитація, як не розкриття плану серця? Сповненого затишку, світла, тиші, взаєморозуміння, любові. Коли ми в серці, ми вдоволені та щасливі, ми, що б не відбувалося, дивимося на світ щирими та відкритими очима дитини. В нашому світі, мов у світі дитини, сонячно. Просто. Природно. Тепло. Що таке медитація, як не шлях, який веде до вміння бути справжнім собою у цьому непростому світі –  й крок за кроком створювати навколо себе власний простір чистої та щирої радості?

На практичному рівні медитація починається саме з заспокоєння розуму, концентрації розуму на певному образі чи предметі. Починаючи медитацію, можна зосередитися на духовному серці й намагатися зупинити думки. При медитації нас огортає динамічна й радісна тиша. Це ніби харчування для внутрішнього єства. Всі наші недосконалості та недоліки за регулярної практики будуть поступово трансформуватися, все, що слабке в нас, набирати сили, а все сильне й яскраве, чим ми обдаровані, стане ще яскравішим. До нас наблизиться те, що раніше здавалося недосяжним чи неможливим. Регулярна практика медитації гармонізує наш внутрішній, а з часом і зовнішній світ, наші думки, прагнення, емоції, способи поведінки, взаємини з іншими людьми. Все, що було зайвим, неефективним, з часом зникає.

Навчитися медитації можна самостійно, отримавши знання зсередини, але для цього наш внутрішній поклик має бути дуже сильним і щирим. Простіший шлях – керівництво духовного Вчителя. Це ніби сходження на гору, бо духовне життя – шлях до своєї найвищої вершини. В гори можна йти самому. Та якщо ми скористаємося допомогою провідника, який знає про цю гору все, всі її стежки, можливі труднощі на шляху, який вміє підбадьорити на важкій ділянці, дати нам, зробити для нас саме те, що потрібно кожної миті – це, безсумнівно, полегшить і прискорить шлях.

Медитація буде найбільш ефективною за регулярної практики. Це, особливо на початку, може вимагати певної дисципліни, але з часом вона стане приємною потребою, допомагаючи розпочинати день і закінчувати день миром, радістю, гармонією та повнотою життя.

“Духовність  має потаємний ключ, що відкриває Двері Божественності. Цей ключ – медитація. Медитація робить простим наше зовнішнє життя і наповнює енергією наше внутрішнє життя. Медитація дарує нам природне і спонтанне життя, життя, яке стає настільки природним і спонтанним, що ми не можемо дихати, не усвідомлюючи своєї внутрішньої божественності.

Медитація – божественний дарунок. Це прямий шлях, який веде шукача до Того, від Кого він прийшов. Медитація говорить шукачеві, що його земне життя – потаємне й священне, й підтверджує його божественний спадок. Медитація дає йому нове око, щоб бачити Бога, нове вухо, щоб чути Голос Бога, та нове серце, щоб відчувати Присутність Бога”.

Шрі Чинмой. З книги “Медитація: вибір людини й Голос Бога”, частина 1, Agni Press, 1974

Sri Chinmoy, Meditation: man’s choice and God’s Voice, part 1, Agni Press, 1974

Зйомка: Mridanga Spenser.