Еверест-устремлiння.

 

Посміхайтеся, любіть, звіть своїм

Посміхайтеся, мої друзі, мої душевні друзі, посміхайтеся. Давайте посміхатись. Так, цей наш світ сповнений страждань і нестерпного болю, та це не є  причиною, щоб  не посміхатись. Ми повинні посміхатись, щоб скинути зі світу тягар страждання. Ми повинні посміхатись, щоб зменшити його несказанні муки.

Любіть, мої друзі, мої душевні друзі, любіть. Давайте любити. Так, цей наш світ сповнений ненависті й зневіри, та це не є причиною, щоб не  вірити і не любити. Ми повинні любити й вірити, щоб спорожнити море-ненависть. Ми повинні любити й вірити, щоб розбити вщент схили й вершини гори-зневіри.

Плекайте єдність, мої друзі, мої душевні друзі, плекайте єдність. Давайте плекати єдність. Так, цей наш світ обманював і зраджував нас. Але ми все одно повинні плекати єдність зі світом, тому що наш прямий обов’язок – змінити обличчя світу. Допоки ми не встановимо єдності зі світом, ми ніколи не зможемо перетворити на краще цей світ. Тому ми повинні сприймати цей світ як наш світ, повністю наш, з метою його перетворення.

І нарешті, ми не повинні забувати посміхатися нашому Любимому Всевишньому, любити нашого Любимого Всевишнього и плекати єдність з нашим Любимим Всевишнім, бо Він у Вічності належить нам, а ми у Вічності належимо Йому.

Ми будемо посміхатися нашому Любимому Всевишньому саме тому, що Він божественно величний. Ми будемо любити нашого Любимого Всевишнього саме тому, що Він добрий у найвищій мірі. Ми будемо плекати єдність з нашим Любимим Всевишнім саме тому, що ми – обрані інструменти Його Вічності. Щоб радувати Його так, як Він того побажає, щоб здійснити Його так, як Він того побажає – саме для цього всі ми побачили світло дня. Він – наше Джерело. У Ньому ми бачимо, у Ньому ми відчуваємо, у Ньому ми проходимо свій шлях.

Посміхайтесь, любіть і плекайте єдність. Цей наш світ – це, безсумнівно,  проекція нашого Любимого Всевишнього, хоча він далекий від досконалості. Але настане час, коли ми зможемо радикально змінити обличчя цього світу і перетворити його на Реальність-Досконалість.

Давайте посміхатися Богу, любити Його і вважати Його своїм, бо Він усюди – тільки для нас, для нас без жодних умов.

9:15 p.m.
7 липня 1977
Колдвелл Колледж,
Колдвелл, Нью-Джерсі.

Я хочу бути вільним

Я хочу бути вільним від неспокою, страху й сумнівів. Неспокій зменшує мою швидкість, мою внутрішню швидкість. Сумніви знесилюють мене. Страх отруює мене. Мені потрібне умиротворення, щоб воно зайняло місце неспокою. Мені потрібна сміливість, щоб вона зайняла місце страху. Мені потрібна віра, щоб вона зайняла місце сумнівів. Моє умиротворення – то моя впевненість і запевнення мого Господа. Моя сміливість буде слугувати Богу-людині в усьому просторі світу. Моя сміливість буде любити людину-Бога у внутрішньому світі і зовнішньому світі. Моя віра прискорить не лише мою подорож, а й подорож усіх щирих шукачів, бо ми єдині, нероздільно єдині. Сила моєї віри зміцнить їх, а сила їхньої віри зміцнить мене.

Я хочу бути вільним від нещирості, невпевненості й нечистоти. Нещирість відокремлює мене від величі мого Господа. Невпевненість відокремлює мене від безмежжя мого Господа. Нечистота відокремлює мене від близькості мого Господа. Щирість замінить мою нещирість. Впевненість замінить мою невпевненість. Чистота замінить мою нечистоту. Моя щирість віднині буде моєю охороною – вона завжди рятуватиме мене від руйнування зовнішнього і внутрішнього. Моя впевненість допоможе мені відчути, що моє Джерело, мій Улюблений Всевишній, завжди для мене, для мене, для мене, для мене. Що б я не робив, що б не говорив – Він для мене завжди. Моя чистота дозволить мені говорити з Ним, співати з Ним і грати з Ним тут, там і усюди кожної миті.

Я хочу бути вільним від  самозванства, самонав’язування і зловживання. Я більше не буду накладати на своє життя суворого й безжального аскетизму, бо то є невірний шлях. Я більше не буду розкривати свою мрію-невігластво перед усім світом. Я більше не буду зловживати собою. Я вже зловживав безмежним Співчуттям Всевишнього. Я вже зловживав величезним терпінням світу. Я вже зловживав своєю слабкою безпорадністю. Та я більше не буду зловживати Богом, я не буду зловживати собою і не буду зловживати світом.

Я хочу бути вільним від того, чим я є у зовнішньому світі, і від того, чим я є у внутрішньому світі. Зараз у зовнішньому світі я – безпорадна надія, а у внутрішньому світі я – безплідна обіцянка. Я хочу перетворити мій світ-надію на світ-реальність, реальність, яка – саме здійснення. Я хочу перетворити свою безплідну обіцянку на плідну дію. Це я можу здійснити тільки силою мого безсонного внутрішнього поклику. Я можу зрощувати внутрішній поклик, тільки пропонуючи моєму Любимому Всевишньому найдорогоціннішу річ, яку Він подарував мені зі Своєї безкінечної Щедрості, і ця найдорогоцінніша річ – крихітне полум’я мого серця-вдячності.

9 липня 1977 15:20

Вища школа Норфолк,

Норфолк, Коннектікут.

Ти духовний.

Ти духовний. Це означає, що в тебе лиш декілька бажань, дуже, дуже мало бажань. Одного дня ти досягнеш рівня, коли в тебе буде лиш єдине бажання – Бог. Осягнення Бога буде твоїм єдиним бажанням. Лиш єдине бажання залишиться у тебе, і те бажання буде здійснене Самим Богом з найбільшою Любов’ю, Радістю і Гордістю.

Ти духовний. Це означає, що ти щирий. Є два види щирості. Один – людська щирість, щирість розуму. Інший – божественна щирість, щирість серця. Людська щирість, про яку ти говориш, приходить від найрозвиненішого члена твоєї людської сім’ї – розуму. Розум говорить тобі, що це – щирість, а то – нещирість. Розум надихає тебе чи наказує тобі говорити те, що слід, те, що є щирим. Але існує те, що зветься щирістю серця. Щирість серця – то зовсім інша річ. Щирість серця – то єдність з Волею Всевишнього. Розум іноді щирий, але тільки коли розум може отримати певну вигоду від щирості. Іноді розум щирий, тому що відчуває внутрішній поштовх, відчуває внутрішнє зобов’язання. Та у щирості серця, що є єдністю з Волею Всевишнього, є внутрішня, особлива мета, глибин якої не може осягнути розум. Якщо ти духовний, ти будеш готовий поступово об’єднати свою волю з Волею Всевишнього. Саме такої щирості ти прагнеш.

Ти духовний. Це означає, що ти сумирний. Сумирність означає прийняття тягаря світу згідно з твоїми можливостями. Бог – сама Сумирність. Він прийняв на Себе тягар усього світу. Тому ти також приймай на себе тягар світу навколо тебе, згідно зі своїми обмеженими можливостями. Ти  як дерево. Дерево тримає на собі листя, квіти, плоди і усе інше. Ти також можеш нести тягар світу навколо тебе на голові і плечах. В цьому твоя сумирність.

Ти духовний. Це означає, що ти впевнений. Впевненість означає, що ти відчуваєш живу Привутність Бога в собі, і відчуваєш свою живу присутність у Бозі. А ще ти говориш собі, що ти – для Бога, а Бог – для тебе. Коли ти говориш собі, що Бог – для тебе, а ти – для Бога, і коли відчуваєш свою присутність у Бозі і присутність Бога у собі, в цьому твоя впевненість.

Ти духовний. Це означає, що ти чистий. Якої чистоти ти прагнеш?  Ти прагнеш чистоти, яка порадує Бога і втримає Його у твоєму серці, у твоєму розумі, у твоєму віталі і у твоєму тілі. Вся нечистота залишить тебе, коли Бог прийде жити до твоєї кімнати-тіла, кімнати-віталу, кімнати-розуму і кімнати-серця. Тільки якщо ти зможеш відчути, що Бог живе в тобі, ти набудеш справжньої чистоти.

Ти духовний. Це означає, що ти божественний. Спочатку твоя божественність скаже, що між тобою й Богом немає суцільної стіни. Ти – обличчям до Бога, Бог – обличчям до тебе. Твоя божественність дасть тобі відчути, що два Боги стоять обличчями один до одного і спілкуються. Але з часом ти розчинишся у Богові, на Якого дивишся зараз. Ти знатимеш, що існує лиш один Бог, і що цілий світ – то Його проекція. Потім Він сховається й гратиме роль Всесвіту, а ти гратимеш роль Бога. Він стане творінням, а ти станеш Творцем. Ти творіння Бога згідно Його Бачення, Місії та Потреби. Та коли Він повністю задоволений твоєю духовністю, Він говорить: «Мій син, я змінюю правила гри. Я буду творінням, а ти будеш Творцем». Так ти стаєш нероздільно єдиним з Джерелом, яке замислило тебе і створило тебе.

11 липня 1977 року, 8:10
Jamaica High School Track
Jamaica, Нью-Йорк

Духовність

Духовність –  свідоме прагнення людини до Бога. Духовність говорить нам, що Бог, що сьогодні непідвладний нашому пізнанню, завтра стане підвладним пізнанню, а наступного дня повністю пізнаним.

Ми маємо потребувати Бога задля самого Бога. Бог може здійснити нас так, як цього бажаємо ми, але ми самі не дістанемо справжньої втіхи, коли Бог здійснить наше життя так, як цього побажали ми. Наше  серце сліз, наше серце поривань, наше серце просвітлення ніколи не отримає втіхи, допоки не порадує Бога так, як того воліє Бог – і тому наше осягнення Бога – заради Бога. Досконалість людини у тому, щоб радувати Бога.

Споконвічний початок говорить нам, що духовність – то  рослина-поривання. Вона зростає і зростає, зростає вічно. Безкінечний кінець говорить нам, що духовність – то  дерево-зречення. Це дерево зрощує божественні плоди, і плоди приходять до нас завдяки нашій постійній, свідомій і самозреченій єдності з нашим Любимим Всевишнім.

Справжня духовність – то є наше свідоме прийняття життя, не заперечення, не відмова від життя. Ми повинні прийняти життя і повністю змінити обличчя життя, перетворивши сам його образ на образ нашого Любимого Всевишнього.

Духовність говорить серцю: « О серце, чому ти лишаєшся невпевненим? Невже ти не відчуваєш, що у тобі живе  Всемогутній, Господь Всевишній? Ти не повинне почуватися невпевненим, бо саме ти можеш проголосити усьому світу, що у тобі – жива Присутність Любимого Всевишнього. З усіх частин єства саме тебе було обрано, щоб бути найпершим інструментом, який спрямовує розум, витал і тіло до душі. А душа з часом приведе їх до мене».

Духовність просить розум лишатися безмовним. Вона говорить розуму: «О розум, не думай більше. Твоя сила мислення – ніщо інше, як плутанина. Ти спантеличуєш інших членів своєї сім’ї – тіло, витал і серце – і водночас ти сам стаєш жертвою плутанини, коли зловживаєш силою мислення».

Духовність говорить виталу: «О витал, не жадай. Не жадай імені та слави. Не жадай нічого, бо навіть якщо ти отримаєш те, чого жадаєш, ці володіння не дадуть тобі втіхи. Навіть у цих володіннях лишатиметься жага ще більших надбань. Якщо ти будеш чогось жадати, завжди діятимеш як жебрак. Що б ти не отримав, не матимеш ні почуття досягнення, ані втіхи. Тому не йди цим шляхом. Твої жадання мають закінчитися. Не жадай нічого».
І нарешті, духовність говорить тілу:  «О тіло, скільки ти ще спатимеш? Невже ти не знаєщ, що ти спало споконвіку? Саме через твій сон-невігластво інші члени твоєї родини не можуть досягти Золотого Берега, своєї призначеної Цілі. О тіло, не спи! Ціль – лише для тих, хто пробуджений. Прокидайся, вставай! Інші члени твоєї родини почнуть бігти якнайшвидше тої миті, коли ти станеш активним та динамічним і відкинеш кайдани сну-невігластва».

Духовність говорить шукачеві не жити стародавнім минулим, не жити віддаленим майбуттям, а жити безпосередністю цієї миті, жити у Вічнім Сьогоденні. Це Вічне Сьогодення втілює людину-сповнене поривань насіння і Бога – всенасичуючий Плід.

10:00
11 липня 1977
St. Paul’s Chapel
Columbia University
Нью-Йорк

Я вдячний

Я вдячний моєму Любимому Всевишньому, бо зі Своєї безмежної Милості Він зробив мене здатним любити Його більше, ніж я люблю себе.

Я вдячний моєму Любимому Всевишньому, бо зі Своєї безмежної Милості Він зробив мене здатним відчувати Його Потребу більше, ніж я відчуваю свою.

Я вдячний моєму Любимому Всевишньому, бо зі Cвоєї безмежної Милості Він зробив мене здатним не тягти Його в світ моїх бажань, а молити про Його Присутність у світі моїх поривань, а також вручати Йому мою пов’язану землею волю і життя бажань, і одухотворено мовити: «Нехай буде Воля Твоя».

Я буду надзвичайно вдячний моєму Любимому Всевишньому в день, коли Він зробить мене Своїм обраним Інструментом.

Я буду надзвичайно, надзвичайно вдячний моєму Любимому Всевишньому в день, коли зможу відчути, що моя душа живе тільки для Нього у клітці мого тіла тут, на Землі, і там, на Небесах.

Я буду надзвичайно, надзвичайно, надзвичайно вдячний моєму Любимому Всевишньому в день, коли зможу сповістити у внутрішньому та зовнішньому світах, що я те, що Він має, і я маю те, Чим Він є.
6 липня 1977
Unitarian Church
Flushing,  Нью-Йорк

Мої друзі на все життя.

Простота – мій друг на все життя. Мій друг-простота зрубав моє дерево-бажання.

Щирість – мій друг на все життя. Мій друг-щирість розірвав тенета моєї свідомості-провини.

Чистота – мій друг на все життя. Мій друг-чистота потаємно розповів мені, що любов – єдина сила, просвітлююча сила, сповнююча сила, найвища сила.

Божественність – мій друг на все життя. Мій друг-божественність вчить мене, як завжди жити всередині Джерела, як жити тільки заради Джерела, вічного Джерела.

Безсмертя – мій друг на все життя. Мій друг Безсмертя розповідає мені, що тут, на Землі, внутрішній поклик мого серця – то єдине, що є безсмертним, а там, на Небесах, посмішка моєї душі – то єдине, що є безсмертним.

Мій Любимий Всевишній – мій Друг на все життя. Мій Друг, мій Любимий Всевишній, розповідає мені, що тут, на Землі, Його Милість – моє єдине спасіння, і там, на Небесах, Його Обличчя – моя єдина втіха.

О мої друзі – простота, щирість чистота, божественність, Безсмертя та Любимий Всевишній, кожному з вас належить моє серце-подяка Вічності, моє джерело-єдність Безмежжя, мій захват-досконалість Безсмертя.

12:35
8 серпня 1977
Dag Hammarskjold Auditorium
Сполучені Штати, Нью-Йорк.

Переклад автора сайту за виданням Sri Chinmoy, Everest-Aspiration part 1 – , Agni Press, 1977
Sourced from http://www.srichinmoylibrary.com/ea-1

Шрі Чинмой читає інші есе з книги (англійською мовою):