Йога і медитація

Передмова

Назва цієї добірки, «Безмовне навчання», на перший погляд може здаватися дивною, навіть парадоксальною. Для розуму, що звик сприймати навчання як передачу знання, у найкращому випадку практичну демонстрацію, розуміння, що цей процес може бути безмовним, відбуватися без слів, може бути непростим.

Але, говорячи про медитацію, ми маємо справу зі сферою, де істина традиційно передається безпосередньо, у безмовності, поглядом, жестом, дотиком. (один з найвідоміших прикладів – «проповідь квітки» Будди, коли він прийшов звернутися до великого зібрання людей, і його «лекція» полягала в тому, що він тримав квітку!) Як говорить нам про це Шрі Чинмой, «Усі справжні духовні вчителі навчають медитації у безмовності».

І тоді не дивно, що коли такі вчителі все ж використовують слова, вони поетичні, парадоксальні, матричні  –  звуки й ритм слів справді закликають ті якості, які описуються. Мета завжди у тому, щоб обійти аналітичний розуму й звертатися безпосередньо до того глибшого джерела свідомості, яке Шрі Чинмой зве серцем.

Книга такого вчителя ніколи не може бути просто посібником, де медитація зведена до набору технік. (Хоча ви знайдете дуже багато практичних порад у третьому розділі книги)

Техніки, пропоновані Шрі Чинмоєм – мов трампліни для творчого польоту уяви. Те, що сьогодні ви можете тільки уявити, одного дня пізнаєте як реальне, і поступово самі станете цією реальністю.

Він пише: «…Ви завжди маєте творити. Це ваше творіння – те, чим ви врешті-решт станете. І нарешті ви зрозумієте, що ваше творіння – ніщо інше, як розкриття себе».

Шрі Чинмой наголошує, що медитація – дещо більше, ніж просто техніки, якими б корисними вони не були. І це «більше»  – щире стремління шукача, «внутрішній поклик» до найвищого.

«Стремління», пише він, – «це поклик всередині нашого серця. Серце плаче й закликає, ніби полум’я здіймається догори». І в цьому – сама сутність його вчення, глибокий динамізм його філософії. Медитація – це не пасивний процес, хоча відкритість і сприйнятливість очевидно важливі. Крім цього потрібен також позитивний, творчий підхід,стремління, поривання, які линуть угору.

«Медитація показує нам, як можна прагнути чогось і водночас як цього досягати».

****

Як зазначено, секція книги про практичні аспекти медитації знаходиться в кінці книги. Структура, потік цієї книги здаються природними – від натхненного містичного бачення до висловленої філософії і далі до практичних порад.

Бачення

                                                                                                                              Абсолют.

Я просто є – ні розуму, ні тіла.

Думки і воля плин і мені спинили.

Остання нота музики земної,

Я Той, Кого шукав усі життя.

В мені – обитель Радості безкрая.

I Знаючий, і Знане – поза мною.

Я від усього врешті спочиваю.

Єдиного в Обличчя бачу я.

Пройшов життя таємними шляхами

І став Метою пошуків одвічних.

І ось розкрито Істину несхитну,

Що я є Шлях, і я є Бог-Душа.

Мій Дух усі висоти осягає.

У серцевині Сонця я – мовчання.

Я ні турбот не відаю, ні часу.

Космічна гра скінчилася моя.

 

Медитація – око, яке бачить Істину, серце, яке відчуває Істину, і душа, яка осягає Істину. Через медитацію душа стає повністю свідомою своєї еволюції  у вічній Подорожі. Через медитацію ми бачимо, як форма еволюціонує у те, що не має форми, кінечне у безкінечне, і ми бачимо, як те, що не має форми, набуває форми, а Безкінечне стає кінечним.

Медитація говорить. Вона говорить у безмовності. Медитація розкриває. Вона розкриває шукачеві, що матерія і дух єдині, кількість і якість єдині, іманентне і трансцендентальне єдині. Вона розкриває, що життя ніяк не може бути просто існуванням протягом сімдесяти-вісімдесяти років від народження до смерті, а натомість воно – сама Вічність. Наше народження – визначна подія в існуваннi самого Бога. Так само і наша смерть. У нашому  народженні життя перебуває в тілі. У нашій смерті життя перебуває в дусі.

***
Медитація означає свідоме розширення. Медитація означає визнання чи відкриття власної істинної суті. Саме через медитацію ми долаємо обмеження, недосконалість та залежність.

Медитація – динамізм на внутрішніх планах свідомості. Коли ми медитуємо, ми насправді входимо до глибшої частини свого єства. У цей час ми можемо вивести вперед багатство, яке маємо глибоко всередині. Медитація показує нам, як ми можемо мати поривання до чогось, і водночас, як ми можемо цього досягти.  Якщо ми будемо практикувати медитацію щодня, то можемо бути впевненими, що проблеми життя, внутрішнього і зовнішнього, вирішено.

Духовне серце – центр безкінечної й універсальної любові. Глибоко в серці – душа, наша внутрішня божественність. Медитація в духовному серці – найбезпечніший та найефективніший шлях. В цій медитації ми зосереджуємо всю увагу на серці, робимо безмовним розум і пірнаємо глибоко всередину, до все глибших сфер спокою, блаженства, любові. Або ми можемо скористатися допомогою уяви і побачити квітку, що розпускається у нашому серці. Тоді ми відчуємо, як по мірі того, як розкриваються пелюстки, наша внутрішня божественність починає сяяти в усьому єстві. Ми зможемо пірнути в потік, що йде від серця, й дозволимо йому розширитися всередині нас, несучи нашу свідомість у безмежжя. У найглибшій медитації в серці ми далеко за межами всіх думок. Ми занурені в безмовне спілкування з Божественною Сутністю, нашим Любимим. Медитація веде нас до свідомого ототожнення зі своїм Найвищим Єством.

***
Медитація подібна до занурення на дно моря, де панують тиша і спокій. На поверхні можуть здійматися незліченні хвилі, та вони не порушують спокою морських глибин. У найглибшій глибині море – сама безмовність. Коли ми починаємо медитацію, перш за все ми намагаємося досягти свого глибинного єства, ніби дна моря. І тоді, якщо у зовнішньому світі здіймуться хвилі, вони не вплинуть на нас. Страх, сумніви, занепокоєння і всі земні турботи будуть просто змиті геть, тому що всередині нас – непорушний спокій. Думки не зможуть торкнутися нас, тому що наш розум – сам спокій, сама безмовність, сама єдність. Наче риби у морі, вони пливуть і вистрибують, та не залишають слідів на воді. Наче птахи у небі, вони не залишають слідів. Отже, коли ми у своїй найглибшій медитації, ми відчуваємо, що ми море, і мешканці моря не можуть вплинути на нас. Ми відчуваємо, що ми небо, і птахи, що летять у нім, не можуть вплинути на нас. Наш розум – небо, наше серце – безкрає море. Це і є медитація.

Коли ми хочемо піднятися високо в медитації, то наші поривання линуть угору, безстрашно линуть до Найвищого. Нема кінця нашій подорожі вгору, бо ми подорожуємо в Безкінечності. Ми підіймаємось до Безмежжя,яке вічно перевершує себе. Щодо відстані, вглиб і угору – дві безмежні  подорожі до однієї Мети, до Всевишнього.

Та ми не можемо піти високо, використовуючи розум. Ми повинні пройти крізь розум, за межі розуму, і ще раз вступити у світ духовного серця. Світ духовного серця безкінечно вищий і просторіший, ніж світ найвищого розуму. Обитель серця – далеко за межами розуму. Серце безмежне в будь-якому напрямку, тому всередині серця – найвища висота і найглибша глибина.

Чим вище ми підемо, тим глибше. І чим глибше підемо, тим вище. Це відбувається одночасно. Якщо в нашій медитації буде велика сила, ми обов’язково відчуємо, що йдемо одночасно дуже високо й дуже глибоко. Висота й глибина приходять разом, але діють в двох, так би мовити,  різних вимірах. Та якщо людина може піднятися дуже високо в своїй медитації, вона також має здатність піти дуже глибоко в ній.

Поки ми не осягнемо Найвище, ми відчуватимемо різницю між висотою й глибиною. Піднімаючись, ми відчуватимемо, що досягли певної висоти, а пірнаючи углиб, ми відчуватимемо, що досягли певної глибини. Та висота й глибина – лише в ментальній свідомості. Щойно ми вийдемо за межі розуму й полинемо до Універсальної Свідомості, ми побачимо все як єдине й нероздільне. У той час в нас співає й танцює тільки Реальність, і ми також стаємо самою Реальністю. Вона не має висоти, не має глибини, не має протяжності.  Вона повністю єдина і водночас вона щомиті долає свої межі.

У медитації є полум’я постійних поривань. Наша подорож вічна, наш прогрес і наше осягнення також постійні і безкінечні, бо ми маємо справу з Безкінечністю, Вічністю й Безсмертям.

Медитація –  спрага людини до Безкінечного Реального, Вічного Реального й Абсолютного Реального. Секрет медитації у тому, щоб досягти свідомої і постійної єдності з Богом. Найвищий секрет медитації – відчувати Бога як свого зовсім рідного, і нарешті осягнути Бога задля самого Бога, щоб розкрити і здійснити Його.

Медитація – самоперевершення.  Самоперевершення – то послання Безмежжя. Це послання Безмежжя –  Бог, вічно еволюціонуюча душа, і Бог – вічно здійснююча Ціль.

Медитація говорить тобі тільки одне: Бог існує. Медитація розкриває тобі тільки одну Існину: тобі належить бачення Бога.

****
Медитація – безмовність, що наповнює енергією та здійснює. Безмовність – то красномовний прояв невимовного.

Чого в першу чергу ми очікуємо від медитації? Спокою. Спокою і більше нічого.

Спокій – це початок любові. Спокій – це завершення істини. Спокій – це повернення до Джерела.

Медитація, ніби птах, постійно розправляє крила, підіймаючись у Спокої, Світлі й Захваті.

Тільки медитація може дати народження досконалості. Медитація веде нас за межі розчарувань відчуттів, обмежень раціонального розуму. І, нарешті, медитація може подарувати нам подих досконалості.

****
Медитація допомагає нам жити від миті до миті. У житті від миті до миті існує Вічне Зараз. Вічне Зараз не можна відокремити від кожної миті. Ось мить, і у ній навколо – Вічність. Вічність вміщує в собі теперішнє, минуле й майбутнє.

Всередині Вічності – мить, але й всередині миті – Вічність. Це ніби океан. Всередині океану – незліченні крихітні краплини. Та кожна краплина вміщує в собі сутність величезного океану. Ми беремо краплину, і миттєво отримуємо свідомість величезного океану, тому що ця краплина втілює величезний океан. Так само кожну мить не можна відокремити від Вічності й Безкінечності. Медитація – єдиний спосіб відчути єдність кінечного з Безкінечним.

Чи спонукає нас медитація відійти від реальності? Ні! Навпаки, медитація надихає нас прийняти творіння Бога  як безпомилкову реальність, яка ще потребує трансформації та вдосконалення. Тільки коли земну свідомість буде трансформовано і свідомість нашого тіла буде трансформовано, ми зможемо справді вмістити в собі безкінечну Істину й безкінечне Світло.

Той, хто медитує, має діяти як божественний герой серед людства. Людство – невід’ємна частина Бога. Відкидаючи людство, як ми зможемо досягти божественності? Ми маємо прийняти світ таким, яким він зараз є. якщо ми не приймаємо чогось, як ми збираємось це трансформувати? Якщо гончар не торкнеться грудки глини, як він зможе виліпити з неї горщик? Світ навколо нас недосконалий, але ми також недосконалі. Зоря найвищої досконалості ще не зійшла. Нам потрібно розуміти, що людство у наш час далеке, дуже далеке від досконалості. Але ми також частина цього людства. Як нам відцуратися від своїх братів і сестер, які немов частини нашого тіла?  Я не можу відцуратись від своєї руки. Це неможливо. Так само, коли ми медитуємо одухотворено й віддано, нам слід приймати людство як своїх рідних. Нам слід брати їх з собою. Якщо ми в змозі дати іншим натхнення, коли знаходимося на крок попереду, в нас є можливість слугувати божественності в тих, хто йде за нами.

Отже, ми не повинні йти до гімалайських печер. Ми повинні тут і зараз бачити світ в обличчя. Ми повинні трансформувати світ силою своєї відданості божественному у людстві. Медитація – не втеча. Медитація – прийняття життя в його повноті з наміром його трансформації для найвищого прояву божественної Істини тут, на Землі.

Теорія

Коли

Коли він концентрується,

Усе має значення.

Коли він медитує,

Ніщо не має значення.

Коли він споглядає,

Має значення лиш Бог.

Якщо ми відчуваємо, що вдоволені тим, що маємо і ким ми є, то нам немає потреби ступати на шлях медитації. Ми починаємо займатися медитацією тому, що відчуваємо внутрішній голод. Ми відчуваємо, що всередині нас є дещо променисте, дещо безкрає, дещо божественне. Ми відчуваємо, що нам це дуже потрібно, та поки що ми не маємо до цього доступу. Отже, наш голод починається з духовної потреби.

Медитація не означає просто сидіти тихо п’ять-десять хвилин. Вона вимагає свідомого зусилля. Потрібно зробити розум тихим і спокійним, і водночас він має бути пильним, щоб не дозволити увійти неспокійним думкам та бажанням. Коли ми зможемо зробити розум тихим і спокійним, ми відчуємо, що всередині нас народжується нова реальність. Коли розум вільний від усього та врівноважений і все наше єство стає порожньою судиною, наша внутрішня суть починає закликати безмежний Спокій, Світло й Блаженство, щоб вони увійшли й наповнили його. Це і є медитація.

Якщо ми думаємо, що це ми самі намагаємось медитувати, то медитація здається дуже складною. Але справжня медитація здійснюється не нами. Вона здійснюється нашим Внутрішнім Кермачем, Всевишнім, що постійно медитує в нас і через нас. Ми – просто судина, й ми дозволяємо Йому наповнити нас всією Його Свідомістю. Ми починаємо з особистого зусилля, але щойно ми йдемо вглиб себе, ми розуміємо, що не наше зусилля дозволяє увійти до медитації.  Це Всевишній медитує в нас і через нас з нашого свідомого знання і згоди.

***
Медитацію слід практикувати спонтанно, одухотворено й правильно. Інакше темні сумніви затьмарять ваш розум і повне розчарування прокрадеться до серця. І, напевне, ви відчуєте, що все ваше єство кинуто до темної безодні.

Для медитації потрібне натхнення. Священні письмена можуть дати вам натхнення. Купити духовну книгу можна за десять секунд. Прочитати її можна за декілька годин. Щоб осягнути книгу, потрібно кілька років. А щоб втілити в життя її істини, можливо, потрібне ціле життя чи навіть кілька життів.

Для медитації потрібне устремління. Фізична чи духовна присутність духовного вчителя може пробудити ваше спляче устремління. Він легко може зробити це, і зробить це з радістю. Устремління – це саме те, що вам потрібно для досягнення мети вашої подорожі. Вам не потрібно турбуватися про своє осягнення. Ваше устремління буде дбати про це.

Якщо у вас є вчитель, який осягнув Бога, його безмовний погляд навчить вас, як потрібно медитувати. Вчителеві не потрібно пояснювати на словах, як медитувати, чи давати вам особливу форму медитації. Він буде просто медитувати на вас і внутрішньо вчитиме вас медитації. Ваша душа ввійде в його душу і вчитиметься у його душі. Усі справжні духовні вчителі навчають медитації в безмовності.

Коли духовний вчитель, що досяг осягнення, входить до своєї найвищої свідомості, він стає єдиним з Божественністю в собі. Людська особистість повністю зливається зі Всевишнім. У цей час свідомість Вчителя – прямий канал Світла, яке медитуючий шукає у своєму власному серці. Свідомість вчителя розкриває і пропонує те, для чого шукач працював, аби відкрити це глибоко в собі. Ототожнитися з найвищою медитацією Вчителя – значить отримати прямий досвід свідомості, яка є Метою нашого внутрішнього пошуку. Це не медитація на людину, на особистість, а медитація на Божественну Свідомість, що використовує людину як інструмент, аби проявити себе.

***
Серце – місце перебування душі. Джерело і Реальність – у серці.

Як ви концентруєтесь на чомусь – зображенні, квітці, полум’ї – так само ви можете концентруватись на серці.

Неймовірно те, що може здійснити концентрація у нашому повсякденному житті. Концентрація – найвірніший шлях  до досягнення вашої мети. Саме концентрація діє як стріла і входить у ціль.

Концентрація – Стріла.

Медитація – Лук.

Коли ви концентруєтесь, ви зосереджуєте всю свою енергію на обраному явищі, щоб розкрити його таємниці. Коли ви медитуєте, ви піднімаєтесь до вищої свідомості.

Концентрація хоче проникнути до об’єкту,  якого прагне. Медитація хоче жити в обширі Безмовності. У концентрації ви намагаєтеся принести свідомість об’єкту концентрації до своєї свідомості. У медитації ви піднімаєтесь від своєї обмеженої свідомості на більш високий і глибокий рівень. Якщо ви хочете відточити свої здібності, концентруйтеся. Якщо хочете втратити себе, медитуйте.

Задача концентрації в тому, щоб розчистити шлях, коли медитація хоче або йти углиб, або в височінь.

Концентрація хоче схопити знання, якого прагне. Медитація хоче ототожнитись зі знанням, якого шукає.

****
Концентрація означає внутрішню пильність. Злодії всюди навколо і всередині нас. Страх, сумніви, бажання й хвилювання – внутрішні злодії, що намагаються вкрасти нашу внутрішню рівновагу й спокій розуму. Коли ми вчимося концентрації, цим ворожим силам стає дуже важко ввійти до нас. Якщо сумнів увійде до розуму, сила концентрації розріже сумнів на шматки. Якщо страх увійде до розуму, сила нашої концентрації прожене страх. Поки що ми жертви непросвітлених, затьмарених, руйнівних думок, та настане день, коли, завдяки силі концентрації, думки, що нас турбують, будуть боятися нас.

Концентрація – динамічна сила розуму, яка діє в нас, щоб ми приймали світло й відкидали темряву. Вона мов божественний воїн в нас. Те, що може зробити у нашому житті устремління концентрація, неможливо і уявити.  Вона легко може відокремити Небеса від пекла, щоб ми жили у постійному захваті Небес, а не безупинних турботах, бажаннях і тортурах пекла, поки перебуваємо на Землі.

Коли ми концентруємось, ми подібні до кулі, що влучає у щось, або до магніта, що притягує до нас об’єкт концентрації. У цей час ми не дозволяємо ніяким думкам входити до нашого розуму – божественним чи небожественним, земним чи небесним, хорошим чи поганим. При концентрації весь розум має бути сфокусовано на певному об’єкті чи предметі. Якщо ми концентруємось на пелюстці квітки, ми намагаємося відчути, що нічого не існує в цілому Всесвіті, окрім нас і пелюстки. Ми не дивимося ні вперед, ні назад, ні вгору, ні углиб, тільки намагаємося пронизати цей об’єкт своєю пильною концентрацією. Але при цьому ми не агресивно вдивляємось у річ чи входимо у об’єкт. Зовсім ні! Ця концентрація йде від непохитної волі душі, від сили волі.

Дуже часто я чую від шукачів, що вони не можуть концентруватися більше п’яти хвилин. Через п’ять хвилин починається головний біль або голова стає немов охоплена полум’ям. Чому? Тому, що сила їхньої концентрації йде від інтелектуального розуму, можна сказати, дисциплінованого розуму. Розум знає, що не повинен блукати – так, це невеличке знання в нього є. Але якщо користуватись розумом належним чином, просвітлено, то в нього має увійти світло душі. Коли до розуму входить світло душі, дуже легко концентруватися на чомусь годинами і годинами. Протягом цього часу не може бути думок, сумнівів, страхів. Жодна негативна сила не увійде до розуму, якщо він сповнений світла душі.

Тому, коли ми концентруємось, ми намагаємося відчути, що світло душі йде від серця й проходить крізь третє око. Потім з цим світлом ми входимо у об’єкт концентрації та ототожнюємось з ним. Фінальна стадія концентрації – віднайти  в об’єкті концентрації приховану всеосяжну істину.

Коли ми концентруємось, ми зосереджуємо свою увагу на одній певній речі. Але коли ми медитуємо, ми відчуваємо, що глибоко в нас є здатність бачити багато всього, мати справу багато з чим і радісно проймати багато всього одночасно. Коли ми медитуємо, ми намагаємося розширитися, так, ніби птах розправляє крила. Ми намагаємося розширити свою кінечну свідомість і увійти до свідомості Всесвіту, де немає страху, заздрощів, сумнівів, а тільки радість, спокій і божественна сила.

Медитація означає наше свідоме зростання в Безмежному. Коли ми медитуємо, насправді ми входимо у порожній, тихий, спокійний розум і дозволяємо самій Безмежності годувати й плекати нас.

За допомогою концентрації ми стаємо односпрямованими, а за допомогою медитації ми розширюємо свою свідомість у Обширі і входимо до його свідомості. Але у спогляданні ми стаємо самим Обширом, і його свідомість стає повністю нашою. Споглядаючи, ми знаходимося у найглибшій концентрації  і водночас своїй найвищій медитації. У спогляданні ми зростаємо до Істини, яку побачили і відчули у медитації, і стаємо повністю єдині з нею. Коли ми концентруємось на Богові, ми можемо відчути Бога перед собою або поруч з собою. Коли ми медитуємо, ми неодмінно відчуємо Безмежність, Вічність і Безсмертя в собі. Та коли ми споглядаємо, ми бачимо, що ми самі є Бог, що ми самі – Безкінечність, Вічність, Безсмертя.

Споглядання означає нашу свідому єдність з безмежним, вічним Абсолютом. Тут Творець і творіння, люблячий і любимий, знаючий і знання  стають єдиними. Одної миті ми – божественний люблячий, а Бог – Всевишній Любимий. А наступної миті ми змінюємо ролі. У спогляданні ми стаємо єдиними з Творцем і бачимо цілий Всесвіт у собі. І тоді, якщо ми подивимось на власне єство, ми не побачимо людини. Ми побачимо величезне джерело Світла, Спокою і Блаженства.

Якщо ми медитуємо на певну божественну якість у її неявленій формі, таку як Світло, чи Спокій, чи Блаженство, або якщо ми абстрактно медитуємо на Безкінечність, Вічність чи Безсмертя, то ми весь час відчуватимемо, як всередині нас мчить вперед швидкісний потяг. Ми медитуємо на Спокій, Світло й Блаженство, а потяг постійно рухається. Наш розум спокійний і тихий у просторі Безмежності, та водночас є рух – потяг безкінечно рухається до нашої цілі. Ми бачимо перед собою свою ціль, і медитація несе нас туди.

У спогляданні все по-іншому. У спогляданні весь Всесвіт та найвіддаленішу Ціль ми відчуваємо глибоко всередині себе. Коли споглядаємо, ми відчуваємо, що тримаємо у собі весь Всесвіт з його безмежним Світлом, Спокоєм, Блаженством та Істиною. Немає думки, немає форми, немає ідеї. Все розчинене у спогляданні, занурене у єдиний потік свідомості. У своєму найвищому спогляданні ми відчуваємо, що ми ніщо інше, як сама Свідомість, ми єдині з Абсолютом. А у найвищій медитації є динамічний рух. Цей рух не агресивний, ми не б’ємо нікого і не руйнуємо, зовсім ні! Але в нашій свідомості відбувається динамічний рух. Ми повністю усвідомлюємо усе, що відбувається у внутрішньому і зовнішньому світі, та це не впливає на нас. У спогляданні на нас також не впливає те, що відбувається у внутрішньому і зовнішньому світі. Але в ньому ми і все наше єство стали невід’ємною частиною Всесвіту, який тримаємо глибоко у собі.

Отже, концентрація несе послання пильності, медитація несе послання обширу, а споглядання несе послання нероздільної єдності. Ми концентруємося, тому що хочемо досягти Цілі. Ми медитуємо, тому що хочемо жити в серці Цілі. Ми споглядаємо, тому що хочемо стати Цілллю.

***

На початку своєї духовної подорожі ми відчуваємо, що медитація – наше влесне зусилля і тяжка праця. Коли наближається кінець нашої подорожі, ми усвідомлюємо, що медитація – Милість Бога, Його Співчуття безмежне…

Ціна ніколи не є відповідною. До осягнення Бога вона надто висока. Після осягнення вона надто низька. Для початківця медитація є найвищою реальністю. Але коли людина стає зрілим шукачем, вона дізнається, що медитація тільки веде до вищої реальності. Якщо хтось довго перебував у невігластві, якщо не молився за все своє життя навіть однієї хвилини, для нього насправді медитація – найвища реальність, якої він може досягти. Але попрактикувавши медитацію пару років, він знатиме, що медитація сама по собі не є найвищою реальністю. Найвища реальність – те, чого він досягає, на що перетворюється, йдучи шляхом медитації.

Нам слід починати подорож з натхнення. Нам слід щодня в усіх своїх діях глибоко і собі відчувати необхідність натхнення. Без натхнення не може бути справжнього досягнення. А потім нам треба піти на крок далі. Після натхнення нам треба відчувати повсякчас необхідність устремління. Натхнення – то не все. На потрібне устремління, щоб досягти Золотого Всебуття, побачити Золоті Береги Позамежного , Позамежного, яке вічно розширює Себе. Ось чого ми чекаємо від устремління, полум’я, що лине вгору всередині нас.

Але й устремління також недостатньо. Нам слід медитувати. Устремління включає в себе медитацію. Коли медитуємо, потрібно відчувати, що ми вступаємо до Безмежності, Вічності і Безсмертя. Це не  абстрактні поняття, а те, чим ми насправді володіємо. Одного дня увійти у наші божественні володіння – Безмежність, Вічність, Безсмертя – наше право за народженням. Потім, коли ми станемо досвідченими у медитації, коли медитація почне нам дарувати свої плоди, ми вступаємо до сфери осягнення. Ми осягаємо найвищу Істину в цьому тілі, тут, на Землі. Нам не потрібно нікуди йти, щоб осягнути Бога. Щоб практикувати духовність, нам не треба йти до гімалайської печери чи сидіти на вкритій снігом верхівці гори. Ні. Тут, на Землі, у самому вирі життя, нам потрібно практикувати духовність. Нам слід прийняти Землю такою, яка вона є, яка вона є зараз. Якщо ми боїмося Землі, якщо ми соромимося Землі, то Осягнення Бога завжди залишатиметься далекою мрією. Тут, на Землі, нам потрібно осягнути найвищу Істину.

Практика

Такою ж, знову і знову.

Такою ж, знову і знову

Віднайдено мою загублену Істину.

Такою ж, знову і знову.

Такою ж, знову і знову

Згадано мою забуту Суть.

Такою ж, знову і знову.

Такою ж, знову і знову

Досягнуто моєї втраченої Мети.

Такою ж, знову і знову.

Початок

З духовної точки зору, вам необхідно знати, що кожен шукач є початківцем. Початківець – це той, в кого є внутрішнє поривання  ставати все більш божественним, все більш просвітленим, все більш проявленим. У мить, коли ви хочете здійснювати постійний і безупинний прогрес, у мить, коли ви хочете постійно перевершувати себе і вступати до вічно долаючого себе Позамежжя – в ту мить ви стаєте вічним початківцем.

Якщо ви зовсім початківець, то вам треба почати з того, що прочитати декілька духовних книг або священних писань. Вони подарують вам натхнення. Але потрібно читати книжки тих духовних Вчителів, яким ви повністю вірите. Існують Вчителі, що досягли найвищої свідомості, і якщо ви прочитаєте їхні книжки, неодмінно отримаєте натхнення.

Лиш ті, що осягнули Істину, здатні ділитися Істиною. Інакше – це немов сліпого веде сліпий.

На початку ви не повинні навіть думати про медитацію. Просто намагайтеся виділити деякий час протягом дня, коли ви будете намагатись бути тихими і спокійними, і відчувати, що ці п’ять хвилин належать вашій внутрішній суті й більше нікому. Регулярність має провідне значення. Те, що потрібно – регулярна практика в визначений час.

Найкраще почати вчитися медитації,  спілкуючись з тими, хто вже медитує деякий час. Ці люди не можуть навчити вас, але вони можуть дати вам натхнення. Якщо у вас є друзі, які вміють медитувати, просто сядьте з ними поруч, коли вони медитують. Підсвідомо ваша внутрішня суть зможе взяти від них трохи медитативної сили. Ви нічого в них не крадете, але ваша внутрішня суть отримує від них допомогу без вашого зовнішнього знання.

Найважливіше – практика. Сьогодні ваш розум поводиться ніби мавпа. Він постійно стукає у двері вашого серця і не дає серцю спокою. Але скільки б разів розум не приходив до вас, просто женіть його геть чи навмисне зосереджуйте увагу на чомусь іншому.

Основи

Дозвольте мені розпочати з основ медитації. Коли ви медитуєте вдома, у вас повинен бути куточок у кімнаті, абсолютно чистий і освячений, який ви використовуєте тільки для медитації. Тут на вівтарі ви поставите зображення свого духовного Вчителя чи Христа чи іншої духовної постаті, яку ви любите і вважаєте своїм Вчителем. Мої учні триматимуть мою Трансцендентальну фотокартку, на якій я повністю єдиний зі своїм внутрішнім Кермачем.

Коли ви виконуєте свою щоденну медитацію, намагайтеся медитувати на самоті. Це правило не стосується чоловіка й дружини, якщо у них той самий духовний Вчитель – для них правильно медитувати разом. Також близькі духовні друзі, які глибоко розуміють одне одного у своєму внутрішньому житті, можуть медитувати разом. В іншому разі краще не медитувати з іншими під час вашої щоденної індивідуальної медитації. Колективна медитація також важлива, але під час щоденної індивідуальної медитації краще медитувати на самоті біля свого вівтаря.

Інші поради

Якщо перед початком медитації ви приймете душ чи ванну, це дуже допоможе. Очищення тіла абсолютно необхідне для чистоти свідомості. Якщо ви не можете прийняти душ чи ванну перед тим, як сісти медитувати, вам слід хоча б вмитися й вимити ноги. Також краще одягти чистий і світлий одяг.

Також вам допоможе, якщо ви запалите ароматичну паличку і поставите перед собою квіти. Дехто вважає, що немає необхідності ставити поруч квіти під час медитації. Вони кажуть: «Квітка – всередині, тисячопелюстковий лотос – всередині». Та фізична квітка, що перед вами, нагадує про внутрішню квітку. Її колір, її аромат, її чиста свідомість подарує вам трохи натхнення. Від натхнення ви отримаєте устремління, а від устремління ви отримаєте осягнення.

Так само з використанням свічок при медитації. Полум’я свічки саме собою не дасть вам устремління, це внутрішнє полум’я дасть устремління. Але коли ви бачите зовнішнє полум’я, то зразу відчуваєте, що полум’я у вашому внутрішньому єстві також піднімається високо, вище, найвище. А коли ви вдихаєте аромат від палички, ви, можливо, отримуєте лиш краплину натхнення і очищення, але ця краплина додається до вашого внутрішнього скарбу. Коли людина на порозі осягнення чи вже осягнула Бога, ці зовнішні речі більше не мають значення. Але якщо ви знаєте, що для вас осягнення Бога – далека мрія, то вони неодмінно підсилять ваше устремління.

Час медитації

Найкраща година для медитації, на погляд індійських провидців, мудреців та духовних Вчителів – між третьою й четвертою годинами ночі. Він зветься Brahma Muhurta, час Брахмана, найкращий час. Але тут, на Заході, якщо ви пізно лягаєте спати, для вас найкращий час – пів на шосту чи шоста година ранку. Точний час потрібно встановити залежно від особистих обставин і особистих можливостей.

Це – перший час протягом дня. Якщо ви зможете медитувати знову між дванадцятою та дванадцятою тридцять, десять-п’ятнадцять хвилин, буде чудово. Ця медитація має бути у приміщенні, не на вулиці. Настане день, коли ви зможете медитувати де завгодно, ведучи машину чи роблячи будь-що інше, але зараз рекомендується медитувати вдома у відповідному місці.

Потім, коли починає сідати сонце, ви можете дивитись на сонце і медитувати. Намагайтеся медитувати десять хвилин. У цей час, будь ласка, відчувайте, що ви стали повністю єдині з сонцем, з космічною природою. Ви добре зіграли свою роль протягом дня, і тепер ви збираєтеся спочити. Ось таким буде ваше відчуття.

Потім медитуйте на ніч, коли ви лягаєте спати. Завжди краще лягти спати до одинадцятої вечора. Та необхідність може диктувати свої закони, якщо ви змушені працювати вночі, значить, для вас так правильно.

Поза

Медитуючи, важливо тримати хребет прямим і вертикальним, а тіло розслабленим. Коли тіло напружене, то, звичайно, божественні й плідні якості, які течуть крізь нього під час медитації, не будуть отримані. Тілу також не повинно бути незручно. Коли йому незручно, воно спонтанно змінить позу. Коли ви медитуєте, ваше внутрішнє єство мимоволі приведе вас до зручної пози, і тоді від вас залежить підтримувати її. Головна перевага пози лотосу в тому, що вона допомагає тримати хребет прямим і вертикальним. Але при ній необов’язково тіло буде розслаблене. Тому поза лотоса зовсім не є необхідною для успішної медитації. Багато людей дуже добре медитують, сидячи на стільці.

Деякі шукачі люблять медитувати лежачи, але я хочу сказати, що це зовсім не рекомендовано для початківців, і навіть для тих, хто медитує вже кілька років. Це підходить тільки для найбільш досвідчених шукачів і для тих, хто здобув осягнення. Інші, хто намагається медитувати лежачи, увійдуть до світу сну чи дрімоти. І крім того, коли ви лежите, ваше дихання зовсім не таке хороше, як коли ви сидите, тому що воно не таке свідоме чи контрольоване.

Мої учні часто запитують мене, чи слід їм медитувати з розплющеними очима. Тут я можу сказати, що в дев’яноста випадках зі ста учні, що тримають очі заплющеними під час медитації, засинають. П’ять хвилин вони медитують, а потім п’ятнадцять хвилин перебувають у світі сну. Там нема динамічної енергії, тільки летаргія й самовдоволення, й у них з’являється солодке відчуття спокою. Потім, через деякий час, Милістю Бога, вони прокидаються й дві-три хвилини медитують знову.

Насправді, найкраще медитувати з навіввідкритими й напівзаплющеними очима. Тоді ви стаєте коренем дерева й водночас найвищою гілкою. Та частина єства, що тримає очі напіввідкритими, відчуває, що вона корінь, який символізує Матір-Землю. Інша частина, що тримає очі напівзаплющеними – найвища гілка, світ бачення, чи, так би мовити, Небеса. Ваша свідомість на найвищому рівні, і вона водночас тут, на Землі, і намагається трансформувати світ.

Коли ви медитуєте з напіввідкритими і напівзаплющеними очима, це називається медитацією лева. Навіть ідучи глибоко всередину, ви фокусуєте свідому увагу і на фізичному, і на підсвідомому плані. Обидва – і фізичний світ, з його шумом і відволіканнями, і підсвідомий світ, світ сну – запрошують вас. Та ви перемагаєте їх обох.

Дихання

Правильне дихання дуже важливе в медитації. Коли ви вдихаєте, намагайтеся вдихати так тихо й повільно, як можете, так, щоб, якби хтось помістив тоненьку ниточку перед вашим носом, вона б зовсім не рухалася. А коли видихаєте, намагайтеся видихати навіть ще повільніше, ніж вдихали. Якщо можете, зробіть коротку паузу між першим видихом і початком наступного вдиху. Якщо можете, затримайте подих на декілька секунд. Та якщо це важко, не робіть цього. Ніколи не робіть того, що зашкодить вашим органам чи дихальній системі.

Дихаючи, спочатку треба подумати про чистоту. Коли ви вдихаєте, якщо ви зможете відчувати, що ваш подих приходить прямо від Бога, від самої Чистоти, тоді подих  легко може бути очищено.

Потім, щоразу, коли ви вдихаєте, спробуйте відчути, що приносите у своє тіло спокій, безмежний спокій. Протилежність спокою – неспокій.  Коли ви видихаєте, намагайтеся відчути, що викидаєте з себе весь неспокій, і позбавляєтесь неспокою, який бачите навколо себе. Коли ви будете дихати так, ви побачите, як неспокій залишає вас. Виконавши це декілька разів, спробуйте, будь ласка, відчути, що вдихаєте силу  Всесвіту. А коли видихаєте, відчувайте, що з вашого тіла виходить страх. Зробивши це кілька разів, спробуйте відчути, що ви вдихаєте Радість, безмежну Радість, а видихаєте печаль, страждання й меланхолію.

Є ще одне, що ви можете спробувати. Відчувайте, що ви вдихаєте не повітря, а космічну енергію. Відчувайте, що величезна космічна енергія входить у вас з кожним подихом, і що ви будете її використовувати, щоб очистити своє тіло, витал, розум і серце. Відчувайте, що немає жодного місця у вашому тілі, в якому нема потоку космічної енергії. Вона тече в вас, мов ріка, омиваючи й очищуючи усе ваше єство. Потім, коли ви починаєте видихати, відчувайте,  що ви видихаєте з себе все сміття, всі небожественні думки, темні ідеї, нечисті дії. Все в вашій системі, що ви називаєте небожественним, все, що не хочете вважати своїм – відчувайте, що ви це видихаєте.

Це не є традиційною прана ямою йоги, яка складніша та більш систематизована, та це найефективніший духовний метод дихання.

Якщо ви практикуватимете цей метод дихання, ви скоро побачите його результат. Спочатку вам потрібно буде скористатися уявою, та через певний час ви побачите й відчуєте, що це зовсім не уява, а реальність. Ви свідомо вдихаєте енергію, що тече усюди навколо вас, очищуючи себе і позбавляючись від усього небожественного. Якщо ви зможете так дихати по п’ять хвилин кожен день, ви зможете здійснювати дуже швидкий прогрес. Але це треба робити дуже свідомо, не механічно.

Мантра

Мантра – санскритське слово. В індійській філософії, духовності та внутрішньому житті мантри відіграють важливу роль. Мантра – це склад, божественно наповнений силою.

Якщо ви не можете увійти у свою найглибшу медитацію, бо ваш розум неспокійний, це можливість скористатися мантрою. Ви можете повторювати «Всевишній» чи «Ом» чи «Бог» декілька хвилин.

Наймогутніша з мантр – «Ом» (AUM), це матір всіх мантр. AUM – це єдиний, нероздільний звук, це вібрація Всевишнього. AUM – це звук-зерно Всесвіту, бо цим звуком Бог привів у рух першу вібрацію в Його Творінні. Щосекунди Бог створює Себе наново всередині AUM.

Не має народження AUM, не має смерті AUM. AUM і ніщо інше існувало, існує і буде існувати.

Краще повторювати AUM вголос, щоб його звук вібрував навіть у фізичних вухах і пронизував усе ваше тіло. Це переконає ваш зовнішній розум і дасть більше відчуття радості й досягнення. Коли ви повторюєте вголос, звук  «м» має тривати принаймні втричі довше, ніж звук «о» (AU). Є багато способів, як повторювати AUM. Якщо ви повторюєте голосно, ви відчуєте всемогутність Господу. Якщо ви повторюєте м’яко, ви відчуєте Захват Господу. Якщо ви повторюєте безмовно, ви відчуєте Спокій Господу.

Розум і серце – кілька вправ.

Відокремте себе від розуму й спостерігайте за розумом. Ви можете прочитати сотні сторінок чи поговорити з сотнями людей, але не здобудете просвітлення. Тому, думаючи про те, що вам дав розум, думайте водночас про найважливішу для себе річ, якої найбільше потребуєте. І ви побачите, що розум не здійснив цієї потреби. Оскільки розум розчарував вас, навіщо концентруватися на ньому?

Якщо ви медитуєте у розумі, ви зможете медитувати, можливо, лише п’ять хвилин, і з цих п’яти хвилин одну хвилину ви, можливо, медитуватимете дуже сильно. Спочатку ви отримуєте радість і вдоволення, а потім можете відчути суху пустелю. Якщо ви медитуєте в серці, настане день, коли ви почнете отримувати вдоволення. Якщо ви медитуєте в серці, ви медитуєте там, де знаходиться душа. Справді, світло і свідомість душі пронизують усе тіло, та є особливе місце, де душа перебуває більшість часу, і це і є серце. Я не маю на увазі людське серце, фізичне серце, яке лиш один з органів. Я говорю про чисте серце, духовне серце. Духовне серце розташоване в центрі грудей, центрі нашого єства. Якщо ви хочете просвітлення, то отримаєте це просвітлення від душі, яка всередині серця.

Коли ви намагаєтеся зробити свій розум тихим і спокійним, ви концентруєтесь. Якщо ви успішно проганяєте геть усі думки, які турбують розум, раніше чи пізніше ваша внутрішня суть мимоволі вийде вперед і стане перед вами, немов палаюче сонце, що розриває покрив хмар. Поки що внутрішнє сонце вкрите хмарами – думки, ідеї, сумніви, страхи тощо. Вважайте розум мавпою або неслухняною дитиною. Скільки б разів він не приходив, женіть його чи навмисне переводьте свідому увагу на щось інше. Якщо ви дозволите йому заважати вам, він набуде сили і буде мучити вас далі. Під час медитації розум може чинити опір і заважати, але вам потрібно відчувати, що у вас є дещо вище за розум – ваше серце. Просто киньте розум і все, що в ньому є, в серце.

***

Як ви концентруєтеся на чомусь – картині, свічці, полум’ї, будь-якому матеріальному об’єкті, так само ви можете концентруватися на серці. Ви не можете фізично дивитися на своє духовне серце, але можете зосередити на ньому усю свою увагу. Потім поступово сила вашої концентрації входить в серце і повністю забирає вас зі сфери розуму.

Намагайтеся вдихати так тихо й повільно, як можете, так, щоб, якби хтось помістив тоненьку ниточку перед вашим носом, вона б зовсім не рухалася. І тоді ви побачите, що ваша медитація стане глибокою, і ваш розум буде дуже спокійним і тихим.

Потім уявіть щось широке, тихе й спокійне. Коли починаєте медитацію, відчувайте, що всередині вас – величезний океан, і ви пірнули до самого дна, де він – сам спокій. Якщо ви зможете ототожнитися з цим океаном, з цим потоком спокою, медитувати стане надзвичайно легко.

***
Тримайте очі напіввідкритими і уявіть безмежне небо. Спочатку намагайтесь відчути, що небо перед вами, а пізніше намагайтеся відчути, що ви просторі, мов небо, що ви самі – безмежне небо. Через кілька хвилин, будь ласка, заплющіть очі і намагайтеся побачити і відчути це небо в своєму серці. Будь ласка, відчувайте, що ви – Серце Всесвіту, і всередині вас – небо, на яке ви медитували і з яким ототожнилися. Серце Всесвіту набагато більше за небо, тому ви легко можете вмістити небо в собі.

Медитація на Вчителя

Якщо ви хочете бути під керівництвом духовного Вчителя, безмовний погляд Вчителя навчить вас медитувати. Вчителю не потрібно пояснювати вам на зовнішньому рівні, як слід ммедитувати, чи давати вам спеціальну форму медитації чи мантру.  Він просто медитуватиме на вас і внутрішньо навчить вас медитувати.

Коли ми медитуємо перед зображенням духовного Вчителя, ми повинні завжди намагатися ототожнитися зі свідомістю Вчителя, зображеного на фото. Якщо ми хочемо ототожнитися з його свідомістю, спочатку нам треба сконцентруватися на усьому зображенні. Поступово нам потрібно зосередити всю увагу лише на обличчі, потім між брів і трохи вище, де насправді можна знайти його внутрішнє, духовне багатство. Це третє око, місце бачення, і в мить, коли ми ототожнимося з цим баченням внутрішньої реальності, ми досягнемо найбільшого успіху. Якщо, дивлячись на зображення, ви хочете отримати чистоту, уявіть, що ви дихаєте одночасно з Вчителем протягом п’яти хвилин, перш ніж почати медитацію.

Відчувайте, що усе зображення готове дати вам все, що ви хочете. Якщо ви хочете Спокою, спробуйте подивитись на зображення з внутрішнім відчуттям, що в ньому є безкінечний Спокій. Якщо ви хочете Світла, якщо ви хочете Блаженства чи будь-якої іншої духовної якості, просто відчуйте, що зображення має його, що є абсолютною правдою. Коли ви починаєте, потрібно уявляти, що зображення має те, чого ви хочете. Потім, коли ви підете глибше в себе, ви знайдете реальність.

Кожен з моїх учнів медитує так на мою трансцендентальну фотографію.

Цей знімок було зроблено, коли я перебував у своїй найвищій свідомості. На ній я абсолютно єдиний зі своїм Внутрішнім Кермачем, Всевишнім. Просто сконцентруйтеся на цій фотографії і ввійдіть в мене через лоб, де розташоване моє око бачення. У вас також є це третє око, але у вашому випадку воно ще скрите. Якщо вам буде важко увійти в моє третє око, намагайтеся вдихати рівно й повільно і уявляйте, що я також ритмічно дихаю з вами. Ви можете бути за декілька футів від фотокартки чи так близько, як можете, але намагайтеся відчувати, що ми вдихаємо і видихаємо одночасно. Це допоможе вам увійти в потік медитації.

Медитуючи на моє зображення, вам не потрібно ні про що думати. Просто намагайтеся кинути своє зовнішнє й внутрішнє єство  з найбільшим устремлінням у мою Трансцендентальну Свідомість. Якщо прийде думка, хороша чи погана, просто киньте її в моє зображення. Щоразу, коли думка стукає у ваш розум, відчувайте, що це атака і дозвольте мені відкинути атаку. Не приваблюйте ніяких думок. Так ви зможете тримати свою судину порожньою. Якщо ви спорожните себе й віддасте мені всі свої думки й небожественні якості, то свідомість на цьому знімку зможе наповнити вас Спокоєм, Світлом і Блаженством.

 (Переклад автора сайту за виданням: The Silent Teaching: a selection of the writings by Sri Chinmoy with an introduction by Alan Spence. Citadel Books, Edinburgh, 1985. – 46 cтор. )